Объяснение:
Сатирическое произведение – это произведение небольшого объема, направленное на высмеивание, обличение общественных явлений и людских недостатков. В сатирическом произведении рассказ обычно направлен на высмеивание одного, конкретного недостатка.(интернет)
Так как мы проходили эту тему, но мне было немного лень читать, могу сказать немного. Да, рассказ можно считать сатирическим,ведь он маленький, но сатирически автор изобразил чиновников. В рассказе бабуля даёт долг этому человеку, не смотря ни на что,но он никак не может вернуть ей деньги и даже не собирался. Потом она обратилась в суд, читая это читатели сжалились над ней и её было жалко, ведь одна с внучкой и возможно они бы остались без дома, но ему было всё равно. Автор можно сказать показывает нам всю сущность чиновнического аппарата. Чиновники всячески демонстрировали свою недее перед великосветским франтом. Но у бабули была расписычка и ей должны были вернуть или уже вернули. Конец не помню прощение, может быть ничем не , но постаралась.
Валентин Чемерис біографія коротко
Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 1936 року у селі Заїчинці Полтавської області.
У 1954 році закінчив дніпропетровську середню школу. Якийсь період потім працював у радгоспі «Нижньодніпровський», після нього був працівником металургійного заводу ім. Комінтерну.
Видається з 1962 року, в тому числі й іноземними мовами.
В 1971 році закінчив літературний інститут ім. О.М.Горького (Москва), працював на підприємствах Придніпров’я, в редакціях обласних газет, Дніпропетровському видавництві „Промінь”. В 1989-1993 рр. – голова Дніпропетровської організації Спілки письменників України, працював в Адміністрації Президента України головним консультантом Президента з питань літератури (1993-1994).
В 1996-2000 р.р. – секретар Національної Спілки письменників України, член її Президії і Вищої Ради.
Багато років працював у редакції газети „Літературна Україна” заступником головного редактора й завідуючим відділом сатири „Вишняк”.
Творчість
Загалом у письменника вийшли в 1962-2015 р.р. історичні твори, фантастика, гумор, романи-ессе. Також видав 20 веселих збірок – гуморески, пародії, веселі повісті. Серед них: „Вибори таємного агента”, „Як стати щасливим”, „Коли спокушає диявол”, „Операція „Земфіра”, „Царська охота”, „Де хазяйнує Валя Чемерис”, ”Ярлик на князівство”,„Пригоди богині Іштар”, „Сатирик у Кремлі” та ін.
За романи з історії України „Фортеця на Бористені” та „Ордер на любов” автору присуджена Міжнародна премія Українського козацтва „Лицарське перо”, 2008 рік.
В 2009 році присуджена літературна премія ім. Івана Мазепи за історичний роман про гетьмана Петра Дорошенка „Без права повернення”.
В.Чемерис – автор ряду творів для дітей. Повість „Аравійська пустеля” вміщена в підручнику з української літератури для 5-го класу, уривок з роману „Ольвія” – в хрестоматії української літератури для 7-8-х класів, у 4-му класі вивчається оповідання „Три секунди на вибір”, також твори із збірки “Візантійський кінь”.
Природа поначалу обошлась с Васюткой сурово: когда в тайге он погнался за подстреленным глухарём, то сошёл с тропы и, потеряв деревья с зарубками, указывающими путь, заблудился.
Когда же мальчик, пережив страх, решил выбираться, природа не дала умереть ему с голода и начала подсказывать путь к .
Васютка вспомнил множество примет, о которых рассказывали дед, отец и знакомые охотники и рыбаки. По густо растущим веткам ели он определил направление на юг, но затем передумал и повернул на север, в сторону тундры, где можно было быстрее встретить людей. Лиственная просека в хвойном лесу и обилие травы подсказали Васютке, что недалеко находится река. А речная рыба в озере, что оно проточное. По речке, вытекающей из озера, мальчик вышел к Енисею, где его подобрали рыбаки.
Тайга кормила Васютку орехами и ягодами, птицей и рыбой, она согревала его еловыми лапами и укрывала под ними от дождя.
Вывод: если не любишь и не знаешь природу родного края, то она тебе будет врагом, а если относишься к ней с уважением, изучаешь и любишь, то она отплатит тебе сполна, став другом, подсказчиком и .