Спокій і затишок запанували в князівстві, люботинці відвикли боронитися, запанувала нудьга безроздільно, викликаючи неймовірну лінь і розмореність.
Зав’язка.
“Так і оголосіть: хто переможе дракона – пошлюбить князівну і сяде на престолі. Бій з Драконом – святе діло.” Тут народ валом повалив.
Розвиток дії.
Через Пустельника Князь познайомився із Драконом, втерся йому в довіру і попросив до в такому делікатному ділі – віддати життя заради іння Люботина”.
Кульмінація.
І Лицар, заплющившись, навідліт рубає мечем у те око, в якому він, наче у дзеркалі та в цю мить надлітає джура і спис його з розгону впивається, мов жало оси, а голова Драконова сіпається. Дракон важко падає, голова його гупає об землю, і чи то почулося Лицарю, чи справді долинуло: “Дякую”.
Розв’язка.
Дракон убитий, новий князь знайдений, до того ж саме той, кого вподобала молода князівна, але старий Князь не знаходить собі спокою, його мучить совість. Він приходить час від часу на могилу Дракона, я кого похоронили біля Пустельника, розмовляє з ними, наче із живими, і незабаром й сам помирає біля їхніх могил.
Сочинение. Райское местечко. Когда я была маленькой, ездила к бабушке в деревню. Были веселые солнечные деньки. Я бабуле по хозяйству - сажала растения, поливала овощи. У нас было очень много домашних животных. Было 9 курочек, 2 петушка и много-много желтеньких цыплят. Я очень любила их кормить и играть с желтыми пушками, которые постоянно от меня убегали. Смотрела как гордо и важно расхаживают красивые петухи. У нас была корова. Её звали Белушка из-за того что она была почти без пятен - вся белая. Я любила Белушку и доила её. Она меня тоже любила. Были ещё гуси и гусята. Они любила плавать в нашем пруду, а я смеялась, как они стараются догнать друг друга. Часто я выходила в поле и собирала цветы. Там всегда светило солнце, а под деревьями была тень. Для меня это было самое лучшее лето. Я никогда не забуду этого райского местечка!
Сегодня, едва проснувшись, я почувствовал, что пришел май. О его наступлении сказало мне пение птиц. Перед восходом солнца они очень радостно и звонко поют. Кажется, что пернатые соревнуются друг с другом, кто красивее сообщит всей природе о наступлении нового дня. Слушать их очень приятно. Днем, когда город проснулся, все вокруг шумит и гудит. Но утром, когда все вокруг только начинает пробуждаться, среди волшебной тишины можно услышать чистые и приветливые звуки мира природы.
Как будто вторя птицам, радостно шелестит за окном листва. Май — это время, когда растения только-только оделись в новые зеленые одежды. Свежие листья деревьев и кустарников весело перебирает утренний ветерок. Он будит их от ночного сна и заставляет причудливо извиваться. Еще лежа в постели, можно услышать, как плавно и неторопливо или весело и шаловливо шелестят зеленые волны.
Пролог.
Спокій і затишок запанували в князівстві, люботинці відвикли боронитися, запанувала нудьга безроздільно, викликаючи неймовірну лінь і розмореність.
Зав’язка.
“Так і оголосіть: хто переможе дракона – пошлюбить князівну і сяде на престолі. Бій з Драконом – святе діло.” Тут народ валом повалив.
Розвиток дії.
Через Пустельника Князь познайомився із Драконом, втерся йому в довіру і попросив до в такому делікатному ділі – віддати життя заради іння Люботина”.
Кульмінація.
І Лицар, заплющившись, навідліт рубає мечем у те око, в якому він, наче у дзеркалі та в цю мить надлітає джура і спис його з розгону впивається, мов жало оси, а голова Драконова сіпається. Дракон важко падає, голова його гупає об землю, і чи то почулося Лицарю, чи справді долинуло: “Дякую”.
Розв’язка.
Дракон убитий, новий князь знайдений, до того ж саме той, кого вподобала молода князівна, але старий Князь не знаходить собі спокою, його мучить совість. Він приходить час від часу на могилу Дракона, я кого похоронили біля Пустельника, розмовляє з ними, наче із живими, і незабаром й сам помирає біля їхніх могил.
Объяснение: