Личность Наполеона, противопоставленного в романе Кутузову, раскрыта иначе. Толстой разрушает культ личности Бонапарта, который был создан в результате побед французской армии. Отношение автора к Наполеону чувствуется с первых страниц романа. Там, где французский император действует, как один из героев романа, Толстой подчеркивает его неистребимое желание все время выглядеть великим, откровенную жажду славы. Он «не мог отречься от своих поступков, восхваляемых половиной света, и потому должен был отречься от правды, добра и всего человеческого» – говорит Толстой.
Объяснение:
Раскрывая характер Наполеона, Толстой акцентирует внимание на его актерстве, ибо он везде и во всем старается играть роль великого человека. Так, перед портретом сына, который ему приносят, он «принимает вид задумчивой нежности», ибо знает, что за ним наблюдают и каждое его движение и слово фиксируются для истории. В отличие от Наполеона Кутузов и человечен. Он не вызывает в своих подчиненных трепета и страха. Его авторитет основан на доверии и уважении к людям.
Композиційно драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року, із зародженням, розвитком, згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.
Объяснение:
Пролог уводить читача у світ казки, в якій діють фантастичні істоти, містить у зародку вияви всіх конфліктів, реалізованих у драмі. Композиційну роль у творі відіграють картини природи. Сюжет твору становить історія кохання Мавки й Лукаша. Пори року змінюються відповідно до розвитку почуттів Мавки й Лукаша: провесна — пробудження кохання; весна— його розквіт; пізнє літо — зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання); осінь-зима — смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ закоханих; у такий б авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок людини й природи.
Особливість сюжетної побудови «Лісової пісні» виявляється у наявності двох кульмінаційних вершин, адже після першої кульмінації (Лукаш зраджує Мавку і сватає Килину; його вибір штовхає Мавку в обійми «Того, що в скалі сидить») події не йдуть на спад — третя дія («пізня осінь») виявляє колосальну боротьбу пристрастей: Лукаш перетворюється на вовкулаку і знову стає людиною, Килина заклинає Мавку, перетворивши її на вербу.