У Бухарі Омар Хайям написав чотири математичні трактати. Наразі дослідники говорять про те, що він багато в чому випередив час. Вчений виклав метод алгебри вирішення квадратних рівнянь і геометричний іб розв'язання кубічних. Він уперше сказав про алгебр як науку, зазначивши, що її завдання – визначення невідомих величин. Великого успіху Омар досяг і у геометрії. У його трактаті "Коментарі до труднощів у вступі книги Евкліда" Хайям по суті довів перші теореми геометрій Рімана та Лобачевського.
Щоб зрозуміти життя тодішнього вченого, потрібно знати одну деталь. У ту епоху вчені та мудреці були вільними людьми. Вони кочували з міста в місто, несучи науку тим, хто її потребував. Як правило, правителі заступалися їм. Намагаючись виглядати гідно в очах інших правителів та своїх підданих, вони оточували себе вченими. Так було й із Омаром Хайямом.
У Бухарі Хайям був при дворі Нізам ал-Мулка. Говорять, що принц садив його поруч із собою за трон і навіть пропонував стати правителем Нішапура, але той відмовився. Потім, коли імперія Великих Сельджуків утвердилася біля Ірану, Хайям було за у двір до могутнього султану Малик-шаху до міста Ісфахан. Тут він провів 20 років, більшу частину з яких керував величезною обсерваторією.
Султан наказав Хайяму скласти новий календар, оскільки ні місячний, ні сонячний зороастрійський календар були придатні практично. Через 5 років вчений разом з групою астрономів зміг досягти приголомшливих результатів, розробивши новий календар, який отримав назву "Малікшахове літочислення". Його унікальність полягала в тому, що він був на сім секунд точнішим за сучасний григоріанський календар.
Окрім астрономії та математики, Омар Хайям писав праці з філософії, історії, теософії, філології. Він досконало знав арабську мову та літературу, займався лікуванням та професійно вивчав музику. Хайям майстерно складав вірші, стала вельми поширеною у ХІХ столітті і порушило інтерес до його особистості. За 20 років, проведених в Ісфахані, Омар Хайям став одним із найбільших вчених Сходу.
Данный рассказ можно рассматривать с двух разных сторон относительно его названия. Автор хотел показать, как мне показалось, судьбу практически каждого второго в годы войны. Редко судьбы людей особо отличались друг от друга в это время, практически каждый терял близких людей и этого было очень сложно избежать. Война – это когда жена и дети живут каждый день в страхе за жизнь мужа, отца, ушедшего на фронт, который не от чего не застрахован и в любой момент может прийти пугающая весточка о его смерти и разбить слабое сердце.
В войну никогда никому не живется спокойно, постоянный непреодолимый страх за себя и своих родных, голод, холод и бедность. Обычно такое время делает человека черствым, бесчеловечным и мелочным, убивая в нем практически все человеческие качество и изводя душу своим ходом, растлевая все человеческое начало. Отсюда и вторая идея рассказа. Военные годы жестоко потрепали главного героя, он уже не был внешне похож на человека, был худ, бледен, в грязной, поношенной одежде и глаза его практически ничего не выражали, было видно, что человек он потрепанной и казалось бы его ничего зацепить не может на первый взгляд. Однако, человеческое начало в нем никуда не делось и это не просто человеческое начало, а собранные все хорошие качества, черты характера, сердце как и прежде осталось мягким и сострадательным, что доказывает пример в мальчиком Ваней, которого он подобрал на улице и просто усыновил без всякой надобности, он просто хотел, чтобы ребенок почувствовал себя на долю счастливым и кому-то нужным. Ваня еще очень мал и главный герой понимал, что жизнь маленького создания гнить не должна, если он сам уже слишком взрослый, с немалым грузом за спиной, то пусть хотя бы ребенок живет, как человек. Очень многие люди в наше время не наделены или сами в себе закопали все человеческие качества, не оставив даже начала, думая только о себе или вообще причиняя зло другим, склоняясь к тому, что их и так жизнь потрепала. Такое даже жалко слышать, что они вообще могут знать о жизни, не имея таких серьезных проблем и не имею понятия о том, как раньше жили и что приходилось терпеть людям в военные годы. Значит они просто сами не на то на, что был Соколов, держаться из последних сил и при этом быть человеком или они просто слишком слабы духом.
Это произ-ие, в первую очередь, заставляет задуматься о силе русского духа и о силе воли человека в целом. Мужество и стойкость, "несгибаемость воли" Андрея Соколова демонстрируют, насколько стоек может быть человек. Любовь к Родине ему бороться изо всех сил с врагом, патриотизм является источником смелости, храбрости и здравомыслия, засчет которого герой не теряет на протяжении повести смысла жизни, даже после гибели своего единственного счастье - сына Анатолия. Основная сила Соколова - умение пролжать жизнь, даруя надежду этим самым нуждающимся - в данном случае осиратевшему Ванюше.
Математика, Філософія, Астрологія.
Объяснение:
У Бухарі Омар Хайям написав чотири математичні трактати. Наразі дослідники говорять про те, що він багато в чому випередив час. Вчений виклав метод алгебри вирішення квадратних рівнянь і геометричний іб розв'язання кубічних. Він уперше сказав про алгебр як науку, зазначивши, що її завдання – визначення невідомих величин. Великого успіху Омар досяг і у геометрії. У його трактаті "Коментарі до труднощів у вступі книги Евкліда" Хайям по суті довів перші теореми геометрій Рімана та Лобачевського.
Щоб зрозуміти життя тодішнього вченого, потрібно знати одну деталь. У ту епоху вчені та мудреці були вільними людьми. Вони кочували з міста в місто, несучи науку тим, хто її потребував. Як правило, правителі заступалися їм. Намагаючись виглядати гідно в очах інших правителів та своїх підданих, вони оточували себе вченими. Так було й із Омаром Хайямом.
У Бухарі Хайям був при дворі Нізам ал-Мулка. Говорять, що принц садив його поруч із собою за трон і навіть пропонував стати правителем Нішапура, але той відмовився. Потім, коли імперія Великих Сельджуків утвердилася біля Ірану, Хайям було за у двір до могутнього султану Малик-шаху до міста Ісфахан. Тут він провів 20 років, більшу частину з яких керував величезною обсерваторією.
Султан наказав Хайяму скласти новий календар, оскільки ні місячний, ні сонячний зороастрійський календар були придатні практично. Через 5 років вчений разом з групою астрономів зміг досягти приголомшливих результатів, розробивши новий календар, який отримав назву "Малікшахове літочислення". Його унікальність полягала в тому, що він був на сім секунд точнішим за сучасний григоріанський календар.
Окрім астрономії та математики, Омар Хайям писав праці з філософії, історії, теософії, філології. Він досконало знав арабську мову та літературу, займався лікуванням та професійно вивчав музику. Хайям майстерно складав вірші, стала вельми поширеною у ХІХ столітті і порушило інтерес до його особистості. За 20 років, проведених в Ісфахані, Омар Хайям став одним із найбільших вчених Сходу.