Загадка куполів православних храмів.
Куполи православних храмів є найбільшими конденсаторами духовної енергії, яку називають Святим Духом. Отже хрест на церкві найсильніший приймач і випромінювач зарядів духовності, яких бракує на землі. Жива природа не може існувати без цієї божественної енергії космосу. Найбільший її потік йде через золотий хрест під час богослужіння. У дні великих православних свят, коли в соборах служится свята літургія, можна неозброєним оком побачити спектр такого випромінювання. Тому і називають золото благородним металом. Позолотою вкриті куполи і хрести лише православних храмів.
Кандидат біологічних наук Таміла Решетникова, декілька років проводила експерименти у далеких печерах Києво-Печерської Лаври, де мощі святих. Де після Чорнобильської аварії привозила з Народичів Житомирської області заражену радіонуклідами пшеницю і з зруйнованою генетичною структурою. Її засіяли біля названого місця, де періодично проводилися богослужіння, дозрівала на території Києво-Печерської Лаври. Зібраний врожай віддали на рентгено-спектральний, нейтронно-активаційний та інші аналізи. І – диво! Всі радіонукліди зникли, генетична структура відновилася.
Наші вчені зі світовими іменами, Володимир Вернадський, Павло Флорентський, Олександр Чижевський, зробили величезний внесок до науки ХХ століття.
Ноосфера – її духовна сутність. З 80-х років починають з`являтися роботи новосибірського академіка Владіля Казначеєва, а також кандидата технічних наук, із Москви, Миколи Сочеванова.
У 1987 році на 1-й конференції з питань біолокації вчені погодили теорію мікролептонного поля на основі математичної моделі його носія. Він на 13 порядків менше електрона, а швидкість на 9 порядків вище. Мікролептони передають магнітні поля Землі, Космосу, людині. Енергія думки також поширюється через мікролептони, починаючи з 4 порядку кінця електрону. Магнітне поле діє на електрон лише через мікролептон. Тому енергія думки може руйнувати, якщо несе негативну інформацію, або доповнювати будь-яке магнітне поле коли позитивна. Увесь космос пронизаний надчутливою мікролептонною субстанцією, що має певний гармонійний резонанс завдяки якому зароджується клітина життя.
Ось на такому рівні передач чужої любові і живе православна церква. Цьому сприяє її архітектура. Як було зазначено купол – це збирач мікролептоного потоку, який нейтралізує негативну енергію людського організму, що сприяє зміцненню духовного та фізичного здоров’я. Поліпшується формула крові, в організмі з’являється гормон який зміцнює імунну систему. Воістину віруючі люди, які намагаються жити за церковними законами, регулярно відвідують святі літургії та вечірні служби, перебувають в радіусі дії церковного дзвону, не хворіють, живуть довго, помирають природно і легко.
Цілющі властивості має і церковний дзвін. Створюючи гармонійні вібрації мікролептонів, як стимулюють роботу кровотровних органів. Цю теорію ще підтвердили російські та українські вчені-фізики. Вони негативно вплинули на гармонійний резонанс, то частота коливання мікролептонів збільшується до 6-8 герц, а це призводить до критичного стану організму. Жива клітина починає хворіти й руйнуватися. Це рівень мутації живої клітини. Якщо цей процес не зупинити потоком позитивних мікролептонів, які можна одержати під час богослужіння, то в організмі виникають різні хвороби. Найбільший потік духовності – під час сповіді, причастя і соборування, коли значно збільшується радіус мікролептонного захисного каркасу, гармонізується генетична матриця, від якої залежить фізичний стан людини. Електронний мікроскоп дозволяє бачити рух атома на орбіті. Так були відкриті і вивчені постійні поля. Мистецтво морального життя, творчості можливе лише за гармонійного поєднання науки та релігії. В іншому випадку відбувається деградація суспільства. Це повинні розуміти насамперед працівники осіти. На до м повинні прийти священики. Тоді поменшає наркоманів, алкоголіків, злодіїв і зла
Объяснение:
У короля было 11 сыновей и 1 дочь. Жилось королевским детям хорошо и беззаботно, пока не появилась мачеха, которая отдала Элизу на воспитание в деревню, а братьев превратила в лебедей — они и улетели. Красавица Элиза с каждым днем все хорошела, но все время вспоминала братьев. Когда она вернулась в замок, мачеха решила сделать ее уродливой с жаб, но те поплыли по воде красными маками, едва прикоснулись к невинной девушке. Тогда мачеха-колдунья обезобразила падчерицу грязью; даже король-отец не признал родную дочь и выгнал ее.
Ночь девушка провела в лесу, во сне видела себя и братьев в былые времена, а утром умылась в пруду и опять стала красавицей. На следующий день встречная старушка дала горсть ягод и указала реку, где видела 11 лебедей в золотых коронах. Элиза вышла к дельте реки — на закате туда прилетели 11 лебедей, которые превратились в ее братьев. Утром они улетели, а через день в корзинке из ивовой коры унесли с собой Элизу. Переночевав на маленьком уступе, утром лебеди опять полетели. Весь день Элиза любовалась Фата-Морганой, а ночь провела в пещере, заросшей зелеными растениями. Ей снилось, что фея Фата-Моргана, похожая на старушку из леса, рассказала о том, как можно братьев: нужно нарвать крапивы у пещеры или на кладбище и сплести 11 рубашек для братьев, но при этом не произносить ни слова, иначе братья умрут.
Вернувшись утром и заметив немоту сестры, братья сначала приняли это за очередное колдовство мачехи, но потом все поняли. Как только Элиза взялась за 2 рубашку, ее нашел король, который охотился в тех краях. Он взял лесную красавицу в жены и увез в свой замок, и даже перевез в специальную комнатку ее крапиву. Но архиепископ шептал королю, что его жена — колдунья, и однажды ночью увидел, как королева рвала крапиву на кладбище. Обо всем этом архиеписком доложил королю; тот собственными глазами убедился, что это правда. Когда Элиза в очередной раз пошла на кладбище, ее словили на горячем; народ присудил «колдунье» быть сожженой на костре.
В заточении девушка доплетала последнюю рубашку. Братья пришли к королю, пытаясь заступиться за сестру, но не успели — с рассветом опять превратились в лебедей. Утром, пока старая кляча везла Элизу к костру, толпа хотела разорвать рубашки, но прилетели братья. Палач уже схватил девушку за руку, но она успела набросить рубашки на братьев, а значит, смогла произнести: «Я невинна!» — и упала в обморок. Братья все рассказали, а бревна для костра превратились в куст алых роз с единственной белой розой, которую король положил Элизе на грудь, и она очнулась, а «в сердце ее были покой и счастье».