В кожного із нас було своє дитинство про яке ми може розповідати дуже багато. Будучи дітьми ми з кожним днем навчались чого нового для нас, цікавого. Будь-яка подія, яка для дорослих людей була буденністю, для нас була значною подією, яку ми опановували з великим захопленням. Перші кроки наші, перше слово і інше. Той момент коли ми йшли в дитячий садок, перші нові знайомства з дітьми. Потім школа, перший клас, перша вчителька. Тяжкий і одночасно цікавий для нас процес навчання, пізнання чогось нового для нас. Перша дитяча любов, якщо так можна сказати, однак котра запам’ятовується нам назавжди. Потім вже йдуть шкільні будні, переходимо з одного класу в інший. Не вспіємо ми оговтатись, як вже останній дзвоник в завершальному класі і ми поринаємо в студентське життя. Поступаємо в інші навчальні заклади, де знайомимось з іншими людьми, інші друзі, інша вчителька.
Та про це може можна писати безкінечно. Однак всі моменти проходження цього періоду в кожного з нас є різними. Тому в школах на уроках української мови і не тільки будуть завдання написати такий твір, а тому ми в цій категорії зібрали таку збірку.
Думаю, что есть и богатые люди, которых можно назвать заложниками собственной судьбы. Я считаю, что так можно назвать детей богатых родителей - их еще называют "мажорами". Сами они ничего в своей жизни не сделали, а хвалятся богатством. Но богатство на самом деле им не принадлежит - они принадлежит их родителям. Сами по себе эти люди ничего не стоят. Случись что с богатыми папой и мамой - все эти мажоры пропадут, потому что без родительских денег они никто.