1.«Хотя наш класс был почти пятый «А», потому что он был пятый «Б».»
2.«В тот день я не решил задачу, заданную на дом. Совесть моя окончательно успокоилась. Мы разделились на две команды и играли до самого звонка.»
3.«Я любил разговаривать, а он любил сидеть тихо. Нас посадили вместе, чтобы мы влияли друг на друга, но, по-моему, из этого ничего не получилось. Каждый остался таким, каким был.» 4«Уколов я не боялся, потому что мне делали массу уколов от малярии, а это самые противные из всех существующих уколов.»
5.«Гитлер капут, — шепнул я в его сторону.»
6.«Я покажу вам, где пятый «А», — сказал я. Докторша улыбнулась так, как будто она не уколы делала, а раздавала конфеты.»
(НАДЕЮСЬ ТАК ПОНЯЛА)
У книзі Юрія Винничука "Місце для дракона" все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.
З твору ми дізнаемся що одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють драконячі закони. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд.
У своєму творі Юрій Винничук порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви. У сучасному світі кожен намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості захищаючи добро, правду, справедливість. Саме такими є дракон Грицько та Пустельник. Але є й ті, що живуть за іншими принципами, які здатні обманути, втертися в довіру, згодом і зрадити.
