Перше джерело, яке розповідає про Троянську війну — епічні поеми«Іліада» та «Одіссея». Пізніше Вергілійу своїй «Енеїді» та інші античні письменники також описували ці події.
За міфами, Троянська війна викликана тим, що син троянського царя Пріама Паріс викрав дружинуспартанського царя Менелая Єлену. Ахейські війська на чолі зАгамемноном впродовж дев'яти років тримали Трою в облозі. Лише на 10-му році війни греки завдяки хитрості Одіссея здобули Трою. Після Агамемнона провідні місця у грецькому війську мали Менелай,Ахіллес, Патрокл, два Аякси, Тевкр,Нестор, Антілох, Одіссей, Діомед,Ідоменей, Філоктет і Паламед. Величезна армія, що налічувала 100 тисяч воїнів і 1 186 кораблів, зібралася в Авлідській гавані. Звідси Агамемнон вирушив на Трою.
За пізнішим переказом, ахейці помилково висадились у Місії, а звідти буря знову занесла їх доАвліди. Принісши в жертву АртемідіІфігенію, вони вдруге відпливли доТрої. Спочатку ахейці намагалися мирно домовитись про поверненняЄлени, але троянці не погодилися віддати красуню.
У подіях під мурами Трої активну участь брали боги. Захопивши Трою, ахейці перебили всіх мешканців, пограбували і зруйнували місто. Із троянців урятувались тільки Гелен,Кассандра, Андромаха й Еней (зАнхісом і Юлом).
За свідченням «батька історії»Геродота, після поразки в Троянській війні від ахейців/греків частина троянців/теукрів на чолі з царем Енеєм прибули до Італії. Про це також писав стародавній авторСтесіхор (VII ст. до н. е.).
Історичність Троянської війни підтверджується матеріалами археологічних розкопок, які доводять факт існування міста Трої чи навіть кількох міст, що деякі з них було зруйновано, можливо, наприкінці 13 століття до н. е. і пізніше.
У мистецтві
Розповіді про Троянську війну стали невичерпним джерелом для літератури й мистецтва. Найвідоміший твір про цю війну —«Іліада», кіклічна поема, приписувана Гомеру. Вона описує події десятого року облоги Трої. Окремі епізоди опрацьовані пізніше давньогрецькими трагіками. УСтародавньому Римі про Троянську війну писали Енній, Вергілій.«Троянські діяння» — один з ранніх зразків перекладної повісті в літературі Київської Русі.
У давній українській літературііснувало декілька перекладних повістей, відомих під узагальнюючою назвою Сказання про Троянську війну. Події Троянської війни відобразили Еврипід (трагедія«Троянки»), Джефрі Чосер (поема«Троїл і Крессіда»), Джованні Боккаччо, Вільям Шекспір (п'єса«Троїл і Крессіда»), Леся Українка.
На тему Троянської війни знімалися також фільми, найвідоміший із яких — історична драма «Троя» 2004 року
Образ в любом литературном произведении является обобщающей характеристикой персонажа. Это объяснения окружающего мира, разнообразных событий. Например, в стихотворении А.С. Пушкина "Я помню чудное мгновенье" есть собирательный образ "ты". Читатель не знает о ком именно говорит автор, но сам образ является символом любви, понимания, преданности. Он объединяет в себе самые прекрасные чувства, которые пробуждает любовь в человеке: счастье, вдохновение, желание творить и жить в гармонии с собой и целым миром.
Все было замечательно, пока не растаял февральский снег. Мы играли в снежки, кувыркались в пышных сугробах, каталась на коньках и лыжах. И вдруг к вечеру потеплело, небо стало серым и туманным, зябкая сырость окутала дома и городские скверы.
Утром настроение испортилось окончательно. За окном расплылись жалкие остатки снеговиков и руины ледяных крепостей.
Школьные друзья неожиданно предложили поехать в лес, там еще можно было застать зиму. Мы взяли лыжи, несколько бутербродов и с утра пораньше побежали на электричку.
За окном проплывали серые, нахохлившиеся дома, черные иероглифы голых ветвей и проводов. Мокрые дороги уползали вдаль толстыми удавами, подмигивая глазами светофоров. От созерцания унылого пейзажа, под равномерный стук колес качающегося поезда, мы задремали.
А проснулись в зиме! Наша электричка, оправдывая свое название «Альбатрос», словно летела на распахнутых крыльях над безбрежными, заснеженными полями, приближаясь к зимнему лесу. На конечной станции, с подножки последнего вагона, мы спрыгнули по колено в снег. Поэтому сразу надели лыжи и легко заскользили к лесной опушке.
Солнце лениво выглядывало из-за верхушек застывших деревьев. Его лучи, пробегая по заиндевелым веткам, звенели трепетным прикосновением. Прогнувшиеся под тяжестью снега, ветви берез хрустальными люстрами висели на изящных черно-белых стволах. Малахитовые лапы огромных елей, прикрытые снежными подушками, казалось, замерли в замысловатых, танцевальных па. Заснеженные кусты круглыми, искристыми шарами были разбросаны по лесным полянам.
Сначала мы проложили лыжню вдоль края леса, а потом паутиной следов опутали все овражки и полянки.
Зимний лес покорил наши сердца своей первозданной красотой и неповторимостью. Мы еще долго будем помнить волшебный день, проведенный в зимней сказке.
За міфами, Троянська війна викликана тим, що син троянського царя Пріама Паріс викрав дружинуспартанського царя Менелая Єлену. Ахейські війська на чолі зАгамемноном впродовж дев'яти років тримали Трою в облозі. Лише на 10-му році війни греки завдяки хитрості Одіссея здобули Трою. Після Агамемнона провідні місця у грецькому війську мали Менелай,Ахіллес, Патрокл, два Аякси, Тевкр,Нестор, Антілох, Одіссей, Діомед,Ідоменей, Філоктет і Паламед. Величезна армія, що налічувала 100 тисяч воїнів і 1 186 кораблів, зібралася в Авлідській гавані. Звідси Агамемнон вирушив на Трою.
За пізнішим переказом, ахейці помилково висадились у Місії, а звідти буря знову занесла їх доАвліди. Принісши в жертву АртемідіІфігенію, вони вдруге відпливли доТрої. Спочатку ахейці намагалися мирно домовитись про поверненняЄлени, але троянці не погодилися віддати красуню.
У подіях під мурами Трої активну участь брали боги. Захопивши Трою, ахейці перебили всіх мешканців, пограбували і зруйнували місто. Із троянців урятувались тільки Гелен,Кассандра, Андромаха й Еней (зАнхісом і Юлом).
За свідченням «батька історії»Геродота, після поразки в Троянській війні від ахейців/греків частина троянців/теукрів на чолі з царем Енеєм прибули до Італії. Про це також писав стародавній авторСтесіхор (VII ст. до н. е.).
Історичність Троянської війни підтверджується матеріалами археологічних розкопок, які доводять факт існування міста Трої чи навіть кількох міст, що деякі з них було зруйновано, можливо, наприкінці 13 століття до н. е. і пізніше.
У мистецтві
Розповіді про Троянську війну стали невичерпним джерелом для літератури й мистецтва. Найвідоміший твір про цю війну —«Іліада», кіклічна поема, приписувана Гомеру. Вона описує події десятого року облоги Трої. Окремі епізоди опрацьовані пізніше давньогрецькими трагіками. УСтародавньому Римі про Троянську війну писали Енній, Вергілій.«Троянські діяння» — один з ранніх зразків перекладної повісті в літературі Київської Русі.
У давній українській літературііснувало декілька перекладних повістей, відомих під узагальнюючою назвою Сказання про Троянську війну. Події Троянської війни відобразили Еврипід (трагедія«Троянки»), Джефрі Чосер (поема«Троїл і Крессіда»), Джованні Боккаччо, Вільям Шекспір (п'єса«Троїл і Крессіда»), Леся Українка.
На тему Троянської війни знімалися також фільми, найвідоміший із яких — історична драма «Троя» 2004 року