Объяснение:
ответ: Іліада» складається з 15 693 віршів, які поділяються на 24 пісні за кількістю букв грецького алфавіту. Дослідники називають її поемою «єдиного героя», весь сюжет якої зосереджений навколо однієї теми - гніву Ахілла на вождя походу племен еллінів царя Аргосу Агамемнона проти іонійської Трої, що тривав майже 50 днів. Вона відрізняється художньою довершеністю, єдністю поетичного матеріалу, ідеальною стрункістю композиції, розмаїттям художніх засобів, високою поетичністю образів.
Остання, 24 пісня поеми дає можливість зрозуміти ідею всього твору та ставлення автора до зображуваних подій. Численні епітети й порівняння, описи вчинків героїв роблять цілком очевидним те, що Гомер звеличує своїх співвітчизників, особливо доблесного героя Ахілла. Але Гомер не співець війни. Ахілл - мужній воїн, сміливий та хоробрий, гроза троянців, та саме він сіє смерть та жорстокість. Символічно, що саме в його вуста автор вкладає слова осуду війни та її жорстокості, ворожнечі між людьми:
Объяснение: Ну чим змогла тим змогла
Объяснение
Стислий переказ, виклад змісту
Кавказькі гори "засіяні горем, кров’ю политі" — там тривалий час іде війна. Споконвіку там орел карає Прометея, та не в змозі подолати мужнього титана: "Не вмирає душа наша. Не вмирає воля".
Ліричний герой звертається до Бога, коли ж нарешті "прокинеться правда" й кати перестануть знущатися з людей: "Ми віруєм твоїй силі І духу живому Встане правда! Встане воля!" А поки що "течуть ріки, Кровавії ріки!" Кавказькі гори политі кров’ю, бо там живуть волелюбні народи, які відчайдушно захищають свою батьківщину. Тисячами там гинуть і царські солдати, яким ця війна зовсім не потрібна. А скільки сліз пролито! їх вистачить, щоб утопити "всіх імператорів... з дітьми і внуками".
Ліричний герой поеми славить синів Кавказу — "лицарів великих: Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!" Він протиставляє вільному Кавказу, який не зазіхає на чуже, кріпосницьку Росію, в якій можуть лише навчити, як ошукувати людей, здирати з них останню шкуру, мордувати по тюрмах, продавати чи програвати в карти своїх же братів — християн. І докоряє панству, що люблять вони "на братові Шкуру, а не душу!"
Зажерливі й багаті моляться Христу, б’ють поклони за крадіжку, кров, війну, щоб потім йому ж принести в дар украдені ними багатства.
Поет звертається до пам’яті свого друга Якова де Бальмена, який загинув на Кавказі, і "не за Україну, а за її ката". З обуренням він говорить про облудні твердження загарбників, ніби вони несуть ту темним і "диким" народам: "Все покажем! Тілько дайте Себе в руки взяти, Як і тюрми мурувати, Кайдани кувати... Всьому навчим; тілько дайте Свої сині гори Остатнії.. бо вже взяли І поле, і море".
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Отримавши звістку про загибель свого друга Якова де Бальмена у війні з кавказцями, поет гірко роздумує над цією безглуздою втратою життя за чужі загарбницькі інтереси. Він повністю на боці вільнолюбного кавказького народу, який захищає свою батьківщину і страждає, як Прометей. Царський уряд прикривається тим, що Несе ту диким народам. Але чому може навчити держава інших, коли сама гнобить свій народ, продає братів-єдиновірців і всі питання вирішує за до кайданів та в’язниць?
Я преисполнен величайшего благоговения, удивления и благодарности судьбе за то, что из глубины веков донесла до нас это чудо. В пустыне веков, где камня на камне не осталось после войн и пожаров и лютого истребления, стоит этот одинокий, ни на что не похожий собор нашей древней славы.
Н. А. Заболоцкий
o Сие произведение древности ознаменовано силою выражения, красотами языка живописного и смелыми употреблениями, свойственными стихотворству юных народов.
А. С. Пушкин
Автор «Слова о полку Игореве» покорил современников и потомков гармоничным сочетанием красоты и мудрости, благородства и смелости. Он нигде не поучает, он только рисует сотни картин и образов, воздействующих так, как задумано им. Превосходный лаконичный язык, переменчивый ритм, счастливо найденные созвучия.
Мудрый поэт своеобразен, он заставляет своих слушателей непрерывно думать, разгадывать намеки, раскрывать сокровенное. Автор предстает как человек широчайшего географического и исторического кругозора. Он как бы приподнимает своих слушателей над современной ему Европой…