Неймовірні пригоди Івана Сили» — казка про життя реальної людини. А сам О. Гаврош наполягає на тому, що цей твір — дитяча казка. Але, як на мене, розповідь про Івана Силу — це пригодницька повість про видатну людину. Прототипом образу Івана Сили стала реальна і людина — Іван Фірцак (сценічне ім’я — Кротон), якого на Закарпатті знають усі. Кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. Глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на Україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах. На жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. А те, що Іван Фірцак належить історії України, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі. «Неймовірні пригоди Івана Сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. О. Гаврош відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої
Вообще в интернете нашла. но мы с учительницей проходим эту тему,она точно так же озвучила ответ. (может я не по теме,но у вас тоже такие рабочие тетради по ? ) в романе пушкина «капитанская дочка» образ емельяна пугачева является символом власти. известно, что в «капитанской дочке» пушкин противопоставил народ и власть. главной причиной пугачевского бунта он считал оторванность власти от народа, незнание и нежелание властьимущих знать потребности простого мужика. отсюда – национальные трагедии, одной из которых является, по мнению пушкина, бунт под предводительством емельяна пугачева.
При первой же встрече будущие враги почувствовали друг к другу неприязнь: павел петрович кирсанов был поражен нарядом базарова с длинными кистями, а также его высокомерием; базаров же даже не стал здороваться с этим аристократом. между ними завязывается спор. в нем раскрываются характеры, идейные позиции этих людей.базаров сначала имеет твердые идейные позиции. он не хочет спорить с павлом петровичем, но постепенно втягивается в спор. «вы все отрицаете, или, выражаясь точнее, вы все разрушаете… да ведь надобно же и строить», – растерянно говорит кирсанов, совершенно оглушенный краткими и четкими ответами базарова. «это уж не наше дело… сперва нужно место расчистить». он еще и сам не знает, кто после него «будет строить», да и «будет ли строить».базаров в отличие от павла петровича – нигилист. в своем споре с кирсановым он как бы дает определение нигилизму: «мы… решились ни за что не приниматься… и это называется нигилизмом». павел петрович и базаров совершенно разные по люди: один – идеалист, другой – материалист и демократ. их столкновение в романе вполне логично завершается дуэлью. проблема «отцов» и «детей» не ограничивается только . конфликт поколений реален и в сегодняшнем обществе.