«останній листок» — одна з найкращих новел у світовій літературі, присвячених темі відданості людини іншій людині, любові до ближнього. вона відзначається великою увагою до «маленької людини», порушує проблеми злиденного життя людей мистецтва, боротьби за виживання, взаємопідтримки і самопожертви.
крім того, новела «останній листок» вирізняється динамічним сюжетом і зразковою композицією. автор використав свій улюблений прийом побудови сюжету — несподівана кінцівка, однак цього разу ще й з подвійною розв'язкою. тобто, ця маленька за обсягом новела має дві сюжетні лінії, одна з яких розповідає про життя і хворобу молодої дівчини джонсі і її подругу сью, а друга — про старого художника-невдаху бермана та його шедевр. спочатку здається, що головною сюжетною лінією є хвороба дівчини, але насправді це самовідданий вчинок бермана, на який ніхто не очікував. обидві сюжетні лінії набувають несподіваного розв'язання в кінці новели, коли стає відомо чим пожертвував старий художник заради порятунку молодої дівчини, яка вже втратила надію на одужання і віру в себе. ніхто навіть не міг сподіватись, що саме берман врятує життя джонсі, ще й втративши своє. завдяки такому прийому автор тримає читача в напрузі аж до кінця новели. образ бермана кардинально змінюється, він виростає в очах читача завдяки вчинку самопожертви, врятувавши життя, створивши свій перший і останній шедевр. через образ бермана автор розкриває найкращі риси характеру, притаманні людині, зокрема почуття любові до інших, небайдужість до чужого горя, взаємовиручка.
первый пункт. рассказ пса о своей нелёгкой жизни.
2.профессор преображенский берёт его к себе.
3.первые впечатления шарика в доме профессора.
4.визит членов домкома к преображенскому.
5.беседа доктора борменталя и филиппа филипповича о новых "порядках".
6.операция.
7.доктор борменталь описывает этапы преображения шарика.
8.шариков заявляет свои права.
9.шариков наглеет.
10.ещё одна операция.
11.обвинение преображенского и борменталя в убийстве шарикова.
12.пёс остаётся жить у профессора.
Образ Швабрина прямо противоположный образу Гринева почему-то сразу вызывает читательскую антипатию. Не случайно и такая фамилия героя – Швабрин, она очень ярко раскрывает его характер, умение лицемерить, изменять своим принципам, идеалам.По своему положению он относится к гвардейскому офицерству. Блестяще образованный светский человек, . Мы мало знаем о его карьера его сломлена в результате «смертоубийства», надежд на возвращение в Петербург нет. Швабрин примкнул к восстанию исключительно ради собственной выгоды, потому что иначе его бы ждала виселица. Поступившись таким образом дворянской честью, Швабрин влился в ряды бунтовщиков, хотя цели восстания ему были абсолютно чужды, даже разжалованный же Швабрин, бережно блюдущий дворянские обычаи даже в глуши крепости, оказывается на стороне "мужичьего царя".