Вальтер Скотт — відомий шотландський письменник. У його творах яскраво переплітаються історія і вигадка, наука і фантазія. Вальтер прагнув правдиво відобразити побут, звичаї, мораль минулих століть, змалювати видатні особистості і реальні події. Але головним для автора було зображення на історичному фоні долі звичайної людини, об’єднуючи історичну правду з художньою вигадкою.
Ім’ям героя Айвенго називає В. Скотт один з найкращих своїх романів. Айвенго, син саксонського пана Седрика, супроводжує Річарда І в Хрестовому поході. Айвенго — юнак благородний, рішучий, сміливий. Відданість королю-норману, чесність і сміливість у боротьбі із зрадниками роблять йому честь. Герой здійснив багато подвигів заради любові і справедливості
Айвенго — справжній лицар. Із-за любові і відданості до прекрасної дами він позбавлений спадку і вимушений мандрувати, завойовуючи собі багатство і славу мечем і списом. Він перемагає на турнірі, хоча це йому трохи не коштувало життя, обирає королевою дня Ровену, наживши тим собі багато ворогів. Він відданий королеві, підтримує його, хоче бачити свою країну без міжусобиць і воєн.
Айвенго досить поетичний, романтичний. Він же і розсудливий, розуміє, що Англії потрібний король — не хоробрий мандруючий лицар, а сильна людина, яка змогла б здолати міжусобиці, об’єднати країну і відновити соціальну справедливість.
Стихотворение А.С. Пушкина «Арион» написано в 1827 году. Известный читателям древнегреческий миф об Арионе был существенно изменен Александром Сергеевичем. В мифе корабельщики были врагами Ариона, а в стихотворении Пушкин сказано: «Нас было много на челне», то есть Арион считает себя членом команды. В мифе Арион после гибели корабля был дельфином, а в стихотворении Пушкина герой «на берег выброшен грозою». Такие отступления от мифа не случайны. Дело в том, что поэт приближает ситуацию стихотворения к русской жизни, к историческому потрясению – 14 декабря 1825 года. Герои стихотворения – пловцы, отправившиеся в путешествие. У каждого на корабле своя работа: «иные парус напрягали, иные дружно упирали вглубь мощны весла…» Корабельщики дружно преодолевают препятствия, их ведет «кормщик умный», а герой, «беспечной веры полн», поет им, уверенный в том, что его талант, его песни пловцам в их нелегкой работе. Лирический герой, доверчивый, открытый, свободный, безусловно, очень близок автору. Пушкин тоже «пел, беспечной веры полн», не зная о готовящемся восстании, о замыслах его руководителей, не зная о том, какое «плавание» готовят его друзья. Центральное событие стихотворения - «вихорь шумный», разбивший корабль, унесший жизни и кормщика, и пловцов. Это метафорическое изображение восстания декабристов, его разгрома. Для Пушкина события 1825 года были трагедией, штормом, кораблекрушением. Так же, как и поэт, Арион избежал гибели в шторме, он «на берег выброшен грозою». Но эта случайность не сломала героя, не заставила его отречься от друзей. «Я гимны прежние пою» - в этих словах и верность декабристам, и верность своим убеждениям, вере в справедливость.
Книга категорически не понравилась. Что хотел автор донести до читателя и тем более на какую возрастную категорию рассчитано это произведение?! Если на подростков, то своим детям я бы не рекомендовала читать эту сказку с сомнительными добродетелями. Теперь по существу: мальчик обнаруживает в разваливающемся гараже существо непонятного происхождения, питающееся дохлыми мухами, пауками и мышами. Существо довольно по-хамски общается с ним, если, конечно, это вообще можно назвать общением. И это взамен того, что мальчишка таскает ему еду ( причём ту, которую этот тип заказывает) и даже темное пиво. После пары посещений Майкл показывает этого суррогатного "ангела" своей подружке и вместе они отводят его в заброшенный дом, принадлежащей девчушке, но пока никак не используемый, разве что для наблюдения за совами, живущими на чердаке. Скеллиг, а именно так зовут странное существо с крыльями, начинает там быстро поправляться на совином меню (мыши и т.п.) и вскоре улетает. У мальчика есть малышка сестрёнка, которой предстоит операция на сердце, и вот благодаря странному танцу в обнимку со Скеллигом, у девочки будто вырастают крылья и все проходит успешно! Конечно это мое субъективное мнение, но я бы крепко задумалась, стоит ли эту книгу рекомендовать к прочтению подростку, да и самим взрослым тоже пользы и удовольствия, как мне кажется, она принесёт мало. это 8 предложений дальше сам
Вальтер Скотт — відомий шотландський письменник. У його творах яскраво переплітаються історія і вигадка, наука і фантазія. Вальтер прагнув правдиво відобразити побут, звичаї, мораль минулих століть, змалювати видатні особистості і реальні події. Але головним для автора було зображення на історичному фоні долі звичайної людини, об’єднуючи історичну правду з художньою вигадкою.
Ім’ям героя Айвенго називає В. Скотт один з найкращих своїх романів. Айвенго, син саксонського пана Седрика, супроводжує Річарда І в Хрестовому поході. Айвенго — юнак благородний, рішучий, сміливий. Відданість королю-норману, чесність і сміливість у боротьбі із зрадниками роблять йому честь. Герой здійснив багато подвигів заради любові і справедливості
Айвенго — справжній лицар. Із-за любові і відданості до прекрасної дами він позбавлений спадку і вимушений мандрувати, завойовуючи собі багатство і славу мечем і списом. Він перемагає на турнірі, хоча це йому трохи не коштувало життя, обирає королевою дня Ровену, наживши тим собі багато ворогів. Він відданий королеві, підтримує його, хоче бачити свою країну без міжусобиць і воєн.
Айвенго досить поетичний, романтичний. Він же і розсудливий, розуміє, що Англії потрібний король — не хоробрий мандруючий лицар, а сильна людина, яка змогла б здолати міжусобиці, об’єднати країну і відновити соціальну справедливість.