Яскравим прикладом використання художньої деталі у творчості А. Чехова є, безперечно, невеличке оповідання "Товстий і тонкий". Ось на вокзалі зустрілися два давніх товариша, вони знають один одного з дитинства. Між ними одразу починається розмова, спочатку вона тече доволі-таки тепло й невимушено. А поки герої розмовляють, читач гає за ними. Автор характеризує персонажів, їхню зовнішність. Прочитавши, що від товстого "пахло хересом і флердоранжем", ми доходимо висновку, що товстий вживає дороге вино та користується вишуканими парфумами, а отже, відповідно, він має бути заможною людиною. Щодо тонкого, то від нього "пахло шинкою та кавовою гущею". Кмітливому читачеві неважко здогадатися, що кава, яка мала так багато гущі, була дешевою та неякісною. Слід зазначити, що ці дві деталі підкреслили помітну відмінність між двома колись дуже добрими друзями. А з цього постає важлива проблема, пов'язана з негативною рисою людського характеру — заздрістю. Саме почуття заздрості виникає у тонкого, коли він дізнається про матеріальне благополуччя свого найкращого товариша.
Образы Печорина и Онегина похожи не только смысловым сходством. В. Г. Белинский отмечал духовное родство Онегина и Печорина: “Несходство их между собой гораздо меньше расстояния между Онегою и Печорою... Печорин — это Онегин нашего времени”. Романы “Евгений Онегин” и “Герой нашего времени” написаны в разное время, и время действия этих произведений разное. Евгений жил в эпоху подъема национального и социального самосознания, вольнолюбивых настроений, тайных обществ, надежд на революционные преобразования. Григорий Печорин — герой эпохи безвременья, периода реакции, упадка общественной активности. Но проблематика обоих произведений одна — духовный кризис дворянской интеллигенции, критически воспринимающей действительность, однако не пытающейся изменить, усовершенствовать устройство общества. Интеллигенции, которая ограничивается пассивным протестом против бездуховности окружающего мира. Герои уходили в себя, бесцельно растрачивали свои силы, сознавали бессмысленность своего существования, но не обладали ни общественным темпераментом, ни социальными идеалами, ни к самопожертвованию. Онегин и Печорин воспитывались в одних условиях, с модных французских гувернеров. Оба получили достаточно хорошее по тем временам образование, Онегин общается с Ленским, беседует на самые разнообразные темы, что говорит о его высокой образованности:
...Племен минувших договоры, Плоды наук, добро и зло, И предрассудки вековые, И гроба тайны роковые, Судьба и жизнь...
Печорин свободно обсуждает с доктором Вернером самые сложные проблемы современной науки, что свидетельствует о глубине его представлений о мире
