Ознаками фольклору є: усність, традиційність, варіантність, колективність, анонімність, імпровізаційність, • відображення життя, праці, боротьби трудового народу в різні історичні епохи; • вираження його світогляду, моралі, інтересів, мрій, оцінки різних суспільних і побутових подій та явищ, вчинків людей; • соціальна значимість творів; • колективний характер творення; • усне зберігання й поширення; • варіантність текстів; • анонімність; • порівняно невеликий обсяг; • ідейно-тематична єдність усіх фольклорних творів; • простота і ясність стилістики; • строга послідовність композиції; • повторюваність; • переважання дієслівних рим
Островский написал 47 оригинальных пьес (не считая вторых редакций «Козьмы Минина» и «Воеводы» и семи пьес в сотрудничестве с С. А. Гедеоновым («Василиса Мелентьева») , Н. Я. Соловьевым («Счастливый день» , «Женитьба Белугина» , «Дикарка» , «Светит, да не греет» ) и П. М. Невежиным («Блажь» , «Старое по-новому») . Говоря словами самого Островского, это «целый народный театр» .
Но драматургия Островского-это чисто русское явление, хотя его творчество,
безусловно оказало влияние на драматургию и театр братских народов,
входящих в СССР. Его пьесы переводились и ставились на
сценах Украины, Белоруссии, Армении, Грузии и т. д.
Пьесы Островского, приобрели почитателей за рубежом. Его пьесы ставятся
в театрах бывших народно-демократических стран, в особенности на сценах
славянских государств (Болгария, Чехословакия) .
После второй мировой войны пьесы драматурга все чаще приковывают внимание издателей и театров капиталистических стран.
Здесь заинтересовались в первую очередь пьесами «Гроза» , «На всякого мудреца довольно простоты» , «Лес» , «Снегурочка» , «Волки и овцы» , «Бесприданница» .
Но такой популярности и такого признания, как Шекспир или Мольер, русский
драматург в мировой культуре не снискал.
24 нравится6 л