Как это ни покажется на первый взгляд неожиданным, образ воланда в романе м. булгакова также является в чем-то, и важном, автобиографичным. в свое время и. гете признавался, что не только "неудовлетворенные стремления главного героя [фауста. — в.к.], но также издевательство и горькая ирония мефистофеля составляют часть его собственного существа". безусловно, воланд с его скепсисом, иронией, склонностью к театральности — это также часть "собственного существа" автора романа "мастер и маргарита". ирония и скепсис писателя проявились уже в ранних его сатирических произведениях, в романе "белая гвардия", а страсть м. булгакова к импровизации, театральности общеизвестна, она зародилась в детские годы, со сценой была связана вся жизнь писателя. перефразировав м. цветаеву, можно сказать, что актера далеко заводит дар лицедейства, и даже такое сакральное событие, как смерть, которую булгаков в 1939 году, по словам елены сергеевны булгаковой, предчувствовал, в его импровизации не выглядела ужасной: в последний год жизни часто в узком кругу друзей "он начинал говорить о своей предстоящей смерти. причем говорил до того в комических, юмористических тонах, что первая хохотала я. а за мной и все, потому что удержаться нельзя было. он показывал это вовсе не как трагедию, а подчеркивал все смешное, что может сопутствовать такому моменту"2. "собственное существо" м. булгакова придало то обаяние (как это ни странно и даже кощунственно звучит) его герою — воланду, — которое ощущают читатели романа. кроме того, мы помним слова м. булгакова из его письма к правительству : "я — мистический писатель".
1. для кого написана книга "пригоди тома сойєра"? (марк твен неодноразово повторював, що "пригоди тома сойєра"— книга для дорослих. але ж герой повісті хлопчик-підліток. і сам автор знав, що його книгу полюбили діти в сполучених штатах і за кордоном. читав він "пригоди тома сойєра" і своїм дітям. проте марк твен був правий, коли говорив, що його твір — не весела дитяча повість, а привід для серйозних роздумів.) 2. герой марка твена не ледар і не бешкетник. (том сойєр — звичайний хлопець. таких як він зустрінеш у кожному дворі, на кожній вулиці чи в кожному класі. том розумний і кмітливий. йому просто нікуди подіти свою енергію у сірому і нудному провінційному містечку. дорослі забули, що вони й самі колись були дітьми. школа, дім, недільна школа, церква — це і все, чим заповнене життя ровесників тома сойєра. хоча іноді вони оживають, сміються з витівок тома. фарбують йому паркан, дізнаються про його пригоди. а том сойєр, на мою думку, живе своїм вигаданим ним життям. він утік від набридливих повчань дорослих за місто, на безлюдний острів. і почувається серед природи зручніше і затишніше ніж у місті. саме ця незалежність і уміння фантазувати, знаходити собі цікаві пригоди приваблюють мене у героєві повісті марка твена. він — не ледар. том сойєр не проти роботи, він проти нудної і марної роботи. а всі його "бешкети", можливо, від надмірного почуття гумору. але ніколи не вважаюся серйозною вадою.) 3. справжні кумири не блякнуть з роками. ("пригоди тома сойєра" побачили світ 1876 року. минули роки й десятиліття. багато чого відбулося за цей час і в сполучених штатах, і у світі. однак "пригоди тома сойєра" продовжують читати мільйони читачів. як і раніше, ровесники тома захоплюються його незалежним характером, його витівками, які були дитячим протестом хлопчика проти сірого і нудного життя провінційного містечка і фальшивих взаємин дорослих. вірю, що й для мене він залишатиметься літературним другом, улюбленим героєм.)
Черты барбос жулька верность деликатность независимость вежливость неаккуратный ласковость и еще происхождение. барбос - помесь простой дворняжки и овчарки; невелик ростом, приземист, широкогруд; шерсть длинная, чуть-чуть вьющаяся. жулька - маленькая тонконогая комнатная собачка; черная гладкая шерсть, желтые подпалины над бровями и на груди. основная черта характера: барбос - стремительный драчун. жулька - застенчивая вежливость, деликатность. отношение к еде: барбос - прожорливый, бесцеремонный, съест все, и свое, и чужое. жулька - никогда не попрошайничает, уступит свою еду, надо особо приглашать покушать. отношение к людям: барбос - бесцеремонное. жулька - не лебезит, подходит доверчиво. отношение друг к другу: взаимная нежная любовь и приятие.
