Світогляд, в моєму розумінні, це система поглядів на життя, яка визначає поведінку і, зрештою, долю кожної людини. Німецький філософ Новаліс говорив, що “доля і характер – це різні назви одного й того ж поняття”. Думаю, те ж саме можна сказати і щодо світогляду. Саме світогляд створює певну картину світу, ту призму, крізь яку людина дивиться на це життя, спілкується з людьми, будує своє майбутнє.
У кожної людини – своя картина світу. Вона складається завдяки багатьом факторам – виховання, приклад батьків, власного життєвого досвіду, впливу улюблених книг і фільмів. Звичайно, світогляд змінюється з роками, по мірі накопичення людиною життєвого досвіду. Недарма ще А. Поп говорив, що “кожна людина відрізняється від іншої, і з кожним днем відрізняється від себе”. Однак мені здається, що до вісімнадцяти років людина вже має цілком сформованими поглядами на життя, і можна сміливо говорити про його світогляді.
Так яке ж моє світогляд? Питання досить складний, він змушує задуматися, “покопатися в собі”. Думаю, основою моїх життєвих поглядів є переконання, що людина сама творить своє життя, свою долю. Одним з моїх улюблених афоризмів є слова Гельвеція: “Люди не народжуються, а стають тими, хто вони є”. Я вважаю, що це саме так. І прикладів людей, які “зробили себе самі”, всупереч несприятливим життєвим обставинам, дуже багато, починаючи від письменника М. Гіркого і закінчуючи кіноактором і губернатором А. Шварценегерром або мільярдером Р. Абрамовичем.
Головне – визначити, поставити перед собою мету і чітко слідувати їй. Так чого ж я хочу досягти в житті? Моя “мета номер один” – стати висококласним професіоналом, юристом дуже високого рівня. Моя майбутня професія неоднозначно сприймається зараз, я думаю, багато в чому вона дискредитована. Але за своєю суттю професія юриста – дуже потрібна і корисна. Саме юристи стоять на варті Закону – тією непорушною опори, яка має визначати життя людей у цивілізованому суспільстві. Зробити так, щоб наше існування регулюються виключно законом, щоб права громадянина завжди були захищені і він відчував себе спокійно і впевнено у рідній країні, так і у всьому світі – ось у чому полягає обов’язок справжнього юриста. І я прагну стати саме таким професіоналом, робити потрібну і поважна справа, реально допомагати тим, хто цього потребує.
Безумовно, в моїх планах – стати заможною людиною. Гроші дають відчуття свободи, дозволяють здійснити мрії, дають можливість розвиватися і самовдосконалюватися. Але, на мій погляд, не можна ставити гроші понад усе і йти до них (як, втім, і до всякої мети) будь-якою ціною.
На мій погляд, “на чолі кута” повинні стояти морально-етичні цінності, якими людина повинна керуватися в будь-яких життєвих ситуаціях. Ці цінності прищеплюються нам в сім’ї і в суспільстві, вони до крайнощів прості і, в той же час, вічні. Основи їх викладено в Біблії і тясячи раз повторені в світовій літературі. “Не убий”, “не кради”, “шануй батька і матір своїх”, “возлюби ближнього свого, як самого себе” – ось, на мій погляд, основа світогляду будь-якого нормального людини.
Якщо намагатися дотримуватися ці принципи, то йому будуть забезпечені душевну рівновагу і внутрішній спокій. А це, мені здається, гарант того, що в житті він доб’ється всього, чого хоче. А я хочу постійного розвитку та самовдосконалення у всіх сферах життя. Адже головна біда для людини – це зупинка в розвитку, яка в сучасному світі, де панують шалені ритми і швидкості, подібна смерті. Недарма мудрі люди кажуть, що застій у розвитку дорівнює відступу назад, деградації.
Я думаю, що постійно самовдосконалюватися варто не тільки в професії, але і в своєму інтелектуальному, культурному розвитку. Треба постійно читати, дізнаватися щось нове, ставати краще. Безумовно, слід подумати і про своє фізичному розвитку – займатися спортом, стежити за фізичною формою. Думаю, це особливо актуально для мене в зв’язку з моєю професією.
Але розвитку вимагає і духовна сфера людини. Для мене вона тісним чином пов’язана з близькими людьми, які мене оточують. Зараз це мої батьки і родичі, яким потрібна моя турбота і увага. Я вважаю, що справжній чоловік повинен піклуватися про свою сім’ю, всіляко підтримувати близьких людей.
В майбутньому я планую мати свою сім’ю, улюблену дружину і дітей. Думаю, це буде не так скоро, адже, щоб виховати дітей, потрібна міцна база – не тільки матеріальна, а й моральна, психологічна. А для цього потрібно подорослішати, “міцно встати на ноги”.
Таким чином, я вважаю, що людина потребує простих речах – в улюбленій справі, яке буде приносити моральне і матеріальне задоволення, міцною люблячій сім’ї з дітьми, можливість щодня насолоджуватися тим світом, в якому він живе. Однак чоловік повинен займати активну громадську позицію, адже, по суті, кожен з нас творить той світ, в якому він живе. Тому ми самі повинні робити наше сьогодення і забезпечувати майбутнє нашим дітям. Саме тоді людина зможе бути саме людиною свідомою істотою, чітко усвідомлює свої цілі і планомірно прагне до їх здійснення.
Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу.
У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу.
Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми.
Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці.
Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води.
А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас
Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто гали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало.
Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.