У 1841-1849 роках навчався в бурсі (духовному училищі) в Шаргороді.
У 1849-1855 роках продовжив навчання в Подільській духовній семінарії в Кам'янці-Подільському. Після закінчення семінарії як «перший учень» був направлений на навчання в Санкт-Петербурзьку духовну академію, однак від навчання в духовній академії відмовився і вступив в Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію, перейшовши з духовного стану в міщанське. У 1855-1861 роках навчався в Санкт-Петербурзі в медико-хірургічної академії.
Після закінчення медико-хірургічної академії Степан Руданський за станом здоров'я не зміг служити у військовому відомстві (у нього був туберкульоз).
Жив в сім'ї вдови Авдотьи Широкова, маючи там пансіон. Придбав разом з братом невелику земельну ділянку під будівництво будинку. У 1869 році поступився частину своєї землі місту для пристрою резервуарів для фонтанів (каптажу для бюветів) системи водопостачання на умовах навчання в міських училищах трьох малолітніх дітей вдови Авдотьи Широкова за рахунок повітового Земства.
У 1869 році його обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько-ялтинського світового округу.
Писати вірші Руданський почав ще під час навчання в семінарії. Його поетична творчість не було тривалим, велика частина віршів написана між 1851 і 1861 роками. У наступні роки Руданський займався в основному поетичними перекладами.
Степан Руданський - автор понад трьох десятків ліричних віршів, кількох балад, циклу історичних поем ( «Олег - князь Київський», «Павло Полуботок», «Павло Апостол», «Мазепа - гетьман український», «Іван Скоропада»), великих епічних творів «Байки світові», «Цар Соловей», віршованої п'єси «Чумак», численних іскрометних віршованих гуморесок, приповідок, літературно оброблених текстів українських народних пісень.
Впливовість[ред. | ред. код]
На початку Української революції найбільш впливовими та масовими соціалістичними партіями в Україні були загальноросійські політичні партії есерів і меншовиків. Вони стояли на чолі багатьох новостворених Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів. При Радах створювалися секції та комісії, які займалися вирішенням економічних, політичних та інших питань у містах, проводили різну роботу в масах, захищали права трудящих — тобто виконували владні функції.
Меншовики і есери були засновниками організації робітничого класу України і на протязі майже всієї революції керували діяльністю профспілкового руху. Російські соціалісти також увійшли і до новостворених у містах України органів Тимчасового уряду, активно працювали в міських думах, земствах та інших органах місцевого самоврядування, де часто обиралися головами. Після квітневої політичної кризи 1917 р. було утворено Тимчасовий «коаліційний уряд», до якого увійшли лідери російських есерів і меншовиків. Завдяки цьому російські соціалісти стали ще й урядовою партією, що дало їм більше можливостей для впровадження в життя своїх ідей.
Кількісний склад