М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

1.Під час першого “побачення” з Галею Вітько змушений був...
2.Під час другого “побачення” Вітько змушений був…
3.Чим насправді займався Петро до того, коли він ішов городом із Галею?
4. Дід Левонтій займався…
5.Що задзеленчало в кишені Вітька під час перегляду фільму?
6.Кого в селі називали Кісточкою

👇
Ответ:
Юлья0000000
Юлья0000000
17.06.2022

Подойти я сейчас отправлю ответ

4,6(30 оценок)
Ответ:
Qdiiit
Qdiiit
17.06.2022

Тому що він перший раз йшов по " дорозі кохання " і він нехотів так швидко пройти дорогу і тянув час плентачись, Так він зрозумів, що то була помилка коли побачив Гальку Козачок з Петром Білим і назвав Галю зміюкою лукавою.

Объяснение:

4,7(22 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
matveykatvey13
matveykatvey13
17.06.2022
Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною.  По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.
4,7(21 оценок)
Ответ:
«МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ...»Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині — 

Однаковісінько мені.

В неволі виріс між чужими

І, неоплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру.

І все з собою заберу,

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій — не своїй землі.

І не пом’яне батько з сином,

Не скаже синові: — Молись,

Молися, сину, за Вкраїну

Його замучили колись. — 

Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні...

Та неоднаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені.
4,8(75 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ