Причитавши соціально-психологічний роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного я багато чого зрозуміла з історії, дізналася про панів того часу, які забирали, відсуджували землю у селян, які тільки починали свій ріст у господарюванні.
Взагалі твір мені сподобався, і у мене залишилось приємне враження після читання. Читати було не легко і обсяг не малий, але з кожною новою сторінкою я дізнавалась все більше і більше, інтрига трималась протягом всього твору, кожна частина відкривала для мене щось нове, необізнане, цікаве, яке вабило все більше і читати хотілось ще і ще.
Тому, моє враження приємне після прочитаного, було цікаво, моментами складно, тому що в романі є слова незрозумілі для нас, сучасного покоління, адже він писався давно, тому і так, але все таки більшу частину зрозуміти можна і поринути в тогочасне панство.
Я сподіваюсь, що ще не одне покоління буде вивчати цей роман, буде розуміти зміст, сам сенс написання і порівнювати з сучасним світом.
Адже наскільки легше пройти, ніж вникати в проблеми або неприємності чужої людини. Адже дуже часто буває, що потрібно просто слово добре сказати або вислухати людину. Здавалося б дрібниця, але часом це рятує від самогубства або іншого необдуманого вчинку. І найбільше, на мою думку, в цій до потребують старше покоління і підлітки.
Старики, тому що зараз, вони по правді кажучи не потрібні нікому — ні сім’ї, ні державі. І згадують про них, або перед Днем Перемоги небудь перед виборами дають подарунки (подачки), отримують голосу і все.
Але старшим людям потрібна увага, маленьке але щодня, потрібно спілкування, потрібно співчуття. Не обов’язково гроші давати або подарунки (хоча це теж не завадить), а просто дати зрозуміти людині що він теж значимий, важливий і його мудрість-це життєвий досвід, який завжди знадобиться. Адже ще великий Лев Толстой казав, що милосердя полягає не стільки в речовий до скільки в духовній підтримці ближнього. Духовна ж підтримка перш за все не в засудженні ближнього, а в пошані його людської гідності.
Підліткам, я так вважаю, теж потрібне розуміння і підтримка. Вони ще не сформувалися як особистість, всередині киплять гормональні перебудови і що з ними буде далі — незрозуміло. Дуже важливо про це пам’ятати батькам і вчителям, адже незважаючи на всю крутизну і незалежність, всередині вони дуже вразливі і уразливі. І ще хочеться сказати що милосердю, неосудно, розумінню і співчуття потрібно вчити з дитинства і вчити особистим прикладом.
Адже якщо тато постійно поступається місцем у транспорті, допомагає сусідці донести сумки, дитина не залишиться осторонь. Він в майбутньому не пройде повз чужого горя і завжди постарається до будь то літня людина або травмовану тварину.
У житті трапляється всяке і кожен може потрапити у скрутне становище. Головне не дорікати і судити, а постаратися зрозуміти і сказати підбадьорюючі слово — ось це і буде милосердя, розуміння і співчуття тому, хто серцю милий.