Шпичак в оповіданні є втіленням зла. Він жорстокий та черствий, Лось потрібен йому вбитим, щоб продати його роги та м’ясо. Шпичак навіть не вагається у своєму рішенні підстрелити Лося на очах у племінників, тому що впевнений — вони будуть на його боці. Його самовпевненість зрадила йому — хлопці не захотіли мати з ним справу. У фіналі оповідання він дуже хоче, щоб Лось ожив. Але не тому, що йому шкода вбиту ним тварину або його мучає сумління. Він лише злякався відповідальності, бо якщо діти повідомлять керівництву заповідника про цю подію, у Шпичака будуть великі неприємності.
1)Художник Безіл Холлуорд пише портрет юного красеня Доріана Грея →під впливом слів лорда Генрі бажання Доріана, щоб старів його портрет, а не він сам, і готовність за це віддати «все» →здійснення бажання Грея →життя в насолоді →самогубство Сибіли Вейн →відображення змін на портреті →убивство Безіла Холлуорда →шлях насолоди, розпусти й деградації, вплив на інших людей Доріана →самогубство Алана Кембела →знищення портрета і смерть Доріана Грея.
2)Філософсько-естетичними та моральними проблемами в романі є те, що майже кожен з героїв грає негативну роль, рівень егоїзму завжди призводить до втрати власної особистості, без якої людина – ніщо. В цьому контексті кожен повинен пам’ятати, що у кожного із нас є якась певна місія. Можливо ми про неї ще не знаємо, але ми народжені не просто так і «підкидувати цукерки» власному егоїзму не зіграє на користь. Так само, що замість того, щоб підбурювати інших на певні вчинки, як це робив лорд Генрі, краще самостійно будувати своє життя і не бути ляльководом і «хазяїном» чужих доль.
3)Доріан не зміг витерпіти всіх своїх грехів та докори сумління не дали йому виправитися. Все-таки Доріан мав свою голову і міг подумати що таке життя яке дав Лорд погубить його і він молодий юнак який вирішує свою подальшу долю тому можливо це саме характер Доріана Грея який розкрився.
Тара́с Григо́рьевич[К 2] Шевче́нко (укр. Тара́с Григо́рович Шевче́нко; 25 февраля [9 марта] 1814, село Моринцы, Звенигородский уезд Киевской губернии, Российская империя (ныне — Черкасская область, Украина) — 26 февраля [10 марта] 1861, Санкт-Петербург, Российская империя) — украинский поэт, прозаик, мыслитель[16], живописец, график, этнограф, общественный деятель[17].
Литературное наследие Шевченко, центральную роль в котором играет поэзия, в частности сборник «Кобзарь», считается основой современной украинской литературы и во многом литературного украинского языка. Деятель украинского национального движения, член Кирилло-Мефодиевского братства.
Бо́льшая часть прозы Шевченко (повести, дневник, многие письма), а также некоторые стихотворения написаны на русском языке, в связи с чем часть исследователей относит творчество Шевченко, помимо украинской, также и к русской литературе[18][19].
Объяснение: