Дату 22 червня 1941 року знає кожен житель нашої країни і практично кожен житель країн колишнього Радянського Союзу. Це одна з найсумніших дат в історії наших співвітчизників, адже в цей день о четвертій годині ранку на нашу Батьківщину без попередження і оголошення війни напала фашистська Німеччина. Цього дня почалася найзапекліша і найбільш кровопролитна в історії всіх воєн Велика Вітчизняна війна. Цей день кожен рік нагадує нам про всіх загиблих на фронтах і в тилу, про всіх замучених у фашистських концтаборах і померлих від голоду і поневірянь на окупованих територіях.
Хочеться сказати, що ми пам’ятаємо подвиг славних захисників нашої Батьківщини, які, незважаючи на нелюдські труднощі, відстояли рідну землю. Ми пишаємося стійкістю радянських солдатів і офіцерів, які, незважаючи на відмінності у вірі, національності, віці і соціальному становищі, зуміли згуртуватися в години великої небезпеки для рідної землі. Ми не менше пишаємося трудівниками тилу, що кували золото Перемоги, більшу частину яких складали старі, жінки і діти. У День пам’яті і скорботи ми низько схиляємо голови перед усіма загиблими в цій жорстокій війні. Вічна пам’ять і слава героям!
Офіційна пам’ятна дата «День пам’яті і скорботи – день початку Великої Вітчизняної війни (22 червня 1941 року)» встановлена окремим указом Президента від 8 червня 1996 року і відзначається як данина пам’яті жертвам і героям Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, а також жертвам всіх інших воєн в боротьбі за свободу і незалежність.
У День пам’яті і скорботи на всій території нашої країни обов’язково приспускаються Державні прапори, а установам культури, телевізійним каналам і радіостанціям рекомендується не включати в цей день в програму розважальні передачі та заходи.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.Думка, передана автором у цих рядках, надзвичайно глибока. Особисто мені малося, що Шевченко закликав не до реального збройного повстання, а до духовного повстання. Він закликав повстати проти старого життя, старого суспільного ладу, старих проблем. Це заклик насамперед будувати нову Україну, в якій не буде місця кріпацтву (ця проблема все життя дуже боліла Кобзареві). У ній не буде місця несправедливості, зрадництву, знущанням із простого люду. Усе своє життя Шевченко найбільше хотів побачити українських селян вільними від панів, а саму Україну — незалежною. Шкода, що мрія Шевченка здійснилася вже після його смерті. Тарас Шевченко закликає всіх українців жити в злагоді, разом Сюронити справедливість, разом боронити свою рідну землю від зла.Шевченко вірить у свій народ, у його непереможну силу, у щасливе майбутнє України. Він розуміє, що для того, аби його мрії та мрії всіх українців стали реальністю, необхідно багато часу. Необхідні прагнення перемогти і сили боротися. Про свою впевненість у народі Шевченко ніби говорить між рядками поезій, він переконаний — український народ подолає всі негаразди. Впевненість у власних силах, у праведності своєї мети передається кожному читачеві, який читає «Заповіт». І водночас читач щиро захоплюється особистістю геніального сина України — Тараса Шевченка. Ніби розуміючи і знаючи усе заздалегідь, Великий Кобзар закінчує свій «Заповіт» простими, але такими хвилюючими словами:І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим, тихим словом.