ответ:Валентин Білий – наречений тітки Сніжани. На початку роману справляє гарне враження. Це – «широкоплечий вродливий юнак», «елегантний високий блондин», «для жениха гроші – не проблема». Валентин – «сама ввічливість, скромність і привітність». Але після того, як Софія дізнається про його таємницю, змінюється, стає мовчазним та непривітним. Валентин покинув вже дві сім’ї, він не спілкується й не піклується про своїх дітей. Свої вчинки пояснює тим, «хоче почати життя з чистого аркуша, не засмічуючи його всілякими попередніми помилками з усякими дружинами та дітьми». Він вважав, «що правда є різна», та «деяку ліпше приховати, аби не засмучувати ближнього». Виявився нащадком Міщенка. У цій родині «… у всіх немовби подвійна душа. Усі хвалькуваті, брехливі, ненадійні».
Багатим хоче бути кожен із нас.Проте про яке багатство йде мова?Слідуючи афоризмам можна впевнено твердити,що чим більше людина розумніша,тим вона багатша.Нині,коли життя вносить свої корективи,людина повинна вміти розрізняти такі речі.Дійсно,бути багатим-це володіти усім тим,чого давно хотів,але будучи освіченою,людина з легкістю може досягнути найважливіших висот у її житті,які згодом буде називати щастям.Яскравим прикладом буде "Гобсек" Бальзака.Звичайна людина,яка наперекір людському сумлінню,звершивши зло,стала володарем безкінечного багатства.Звичайно,багатство для нас усіх є важливим,але не слід забувати про людяність.Звичайно,добре володіти чимось особливим,але тільки від самої людини залежить в чому вимірюється багатство мудрості.
ответ:Валентин Білий – наречений тітки Сніжани. На початку роману справляє гарне враження. Це – «широкоплечий вродливий юнак», «елегантний високий блондин», «для жениха гроші – не проблема». Валентин – «сама ввічливість, скромність і привітність». Але після того, як Софія дізнається про його таємницю, змінюється, стає мовчазним та непривітним. Валентин покинув вже дві сім’ї, він не спілкується й не піклується про своїх дітей. Свої вчинки пояснює тим, «хоче почати життя з чистого аркуша, не засмічуючи його всілякими попередніми помилками з усякими дружинами та дітьми». Він вважав, «що правда є різна», та «деяку ліпше приховати, аби не засмучувати ближнього». Виявився нащадком Міщенка. У цій родині «… у всіх немовби подвійна душа. Усі хвалькуваті, брехливі, ненадійні».