Евеліна - персонаж твору Володимира Короленка "Сліпий музикант". Евеліна - дуже чуйна, добра і мудра дівчинка. Вона стала вірною подругою Петрусю Попельському, головному герою твору. На долю хлопця випало складне випробування: він народився сліпим. Через це йому складно спілкуватися з однолітками, хлопчик гостро переживає свою несхожість на інших, не може змиритися з тим, що не бачить світ. Саме завдяки дружбі Евеліни та підтримці дядька Петрусь зміг перетворитися на сильну духом людину, що любить життя.
Евеліна завжди сприймала біль Петруся як свій власний. Евеліна була першою і єдиною його подругою, а згодом стала його коханою. Коли Евеліна дізналася, що хлопчик, з яким вона навіть ще не познайомилася - сліпий, вона плакала від співчуття горю Петруся. Цей момент запам’ятався Евеліні на все життя.
Кожна країна у своїй вітчизняній літературі має визначну, центральну постать, яка протягом сторіч залишає відбиток у серцях багатьох людей. Таким символом нездоланної української нації, чия велич та могутність охоплює весь світ, є Тарас Григорович Шевченко, чиї твори і досі не втратили своєї актуальності и перечитуються протягом багатьох віків. Саме він є патріотичним символом України.
Сам Тарас Шевченко жив у дуже важкий для країни період, коли люди страждали від неволі та кріпацтва, а держава від жорстокої та свавільної імперії. У письменника була дужа тяжка доля. Він народився у великій сім’ї кріпаків, а згодом багато часу перебував у засланнях. Та не зважаючи на все це, Тарас Шевченко спромігся зберегти свій талант і дати надію іншим. Протягом усього свого творчого шляху видатний митець навчає усі покоління не бути байдужим до рідної землі, не зважаючи на всі труднощі та перепони.
Не бути сліпим, а боротися за власну волю та свободу. Яскравим прикладом є вірш поета «Минають дні, минають ночі…», який вражає своєю актуальністю і глибинним сенсом. Герой у цьому вірші благає Бога дати йому хоч якусь долю, тільки б не бути байдужим і сліпим, пасивним і не спроможним любити Батьківщину. Краще гірше жити, аніж змиритися зі свої становищем раба. Тобто, тут Тарас Шевченко, як і інших своїх творах виражає свою активну громадську і соціальну позицію вільної людини, усвідомлюючи, що насправді, жоден українець, ні в які часи не буде підкорятися та миритися з неволею. Саме тому великий Кобзар та Пророк спонукає до боротьби за власну долю.
Тарас Шевченко – визнаний духовний батько української нації. З кожним його геніальним у всіх відношеннях твором, пізнаєш творця з нової сторони. Починаєш розуміти всю глибину та мудрість покладеної в твори ідеї, яка спонукає до боротьби за незалежність та вільну долю.
думаю це можна написати)
Легенда розповідає, що квітне папороть тільки одну мить опівночі на Івана Купала. Маючи цю квітку, можна відшукати всі скарби, як би глибоко під землею вони не знаходилися. Правда, знайти у лісі таку квітку набагато важче, ніж самі скарби.
За розповідями, опівночі із широких листків папороті несподівано з'являється пуп'янок, який на очах починає зростати і підніматися вгору, а потім з нього з'являється червоно-вогненна квітка, така яскрава, що боляче дивитися. У цю мить треба квітку зірвати. Але людині дуже рідко вдається це зробити. Нечиста сила не хоче допустити її до чудової квітки, яка має дорогоцінні властивості. Під час квітування папороті начебто чути якісь голоси та гуки (це нечиста сила так лякає людей, щоб не втратити чарівну квітку).
Хто ж розшукає квітку папороті і заволодіє нею, той набуде неабиякої влади над усіма. Він знатиме, де заховані скарби у різні скарбівниці, якими б замками вони не були замкнені, він може зайти як господар, бо двері самі розчиняться перед ним — треба тільки прикласти цю чудесну квітку. І взагалі, немає нічого неможливого для володаря цієї квітки. Таку вона має силу і владу.
Саме тому було багато бажаючих розшукати квітку папороті. Небагатьом пощастило здійснити свою мрію, тому вважають, що папороть взагалі не має цвіту. Але я вірю, що ця легенда має життєві реальні корені. Спробуйте і ви пошукати цю магічну квітку. Може, вона принесе вам щастя.