Відповідь:
Пояснення:
Шановний товаришу Гончаре!
Листа вашого одержав, але декілька днів не міг відповісти, бо хворів на грип. Ваша повість "Альпи" (1 част.) мені сподобалась, я побачив в ній надійну руку і впевнений, прозаїчний хист. Все добре продумано: живі образи, добрий оптимізм й енергічне розгортання дії.
Цілком зрозуміло, що ваша мова ще не на тій висоті, що й інші сторони твору. Отже, коли дозволите вам порадити, зверніть увагу на мову. Читайте щодня словник. Записуйте цікаві слова, звороти у свій записник. Не соромьтесь прочитати Ганну Барвінок.
Проте ви самі знаєте, що робити. Я ухвалив повість до №7-8. Але на сьогодні я не знаю, як вирішить новий редактор.
Бажаю вам успіхів і розчарувань, болі і радостей. Працюйте. Було б прикро, коли б ви збились на легку дорогу.
Стиль: публіцистика?
Літературне Запоріжжя як складова частина літературно-культурного розвитку - це явище багатогранне і різнопланове. Коли говоримо про літературне Запоріжжя, то перед нами постає барвиста панорама, представлена іменами непересічних літераторів: від кобзарів-ліриків, що закладали підґрунтя нашої духовності, відомих постатей в історії української науки, літератури, культури, які репрезентували наш край наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст., до молодих літераторів початку третього тисячоліття, таких несхожих на попередників, які вже встигли по-іншому осмислити сьогодення і своєю творчістю відкрити літературний процес ХХІ ст.: С.Аніщенко, М.Брацило, Г.Вівчар, П.Вольвача та ін.
На розвиток літератури в Запорізькому краї протягом століть впливало чимало чинників як позитивного, так і негативного характеру, в тому числі і географічне положення, як окраїни Росії у ХУІІІ- поч. ХХ ст. з одного боку, і як центру запорізького козацтва - з іншого. “Навіть дореволюційний Олександрівськ (щоправда, суціль зрусифікований) не був байдужим до літератури, - вказував П.Ребро у ст. “На перевалі”. - Згадаймо хоча б поета-футуриста Вадима Баяна (справжнє прізвище Сидоров), який приятелював з В.Маяковським і видав у Петербурзі збірку віршів “Лирический поток” з трьома передмовами - Ігоря Северяніна, Федора Сологуба та Ієроніма Ясинського…
Як відомо, в Олександрівську деякий час жила Дніпрова Чайка, у Бердянську натхненно трудився Трохим Зіньківський, з хутора Веселого Вільнянського району вийшов знаний співець козацтва Андріан Кащенко, з Гуляйполя - Єлисей Карпенко - драматург і актор, з Мелітополя - головний теоретик українського націоналізму Дмитро Донцов, з яким воював Ленін. У тому ж Гуляйполі жив і працював Грицько Кернеренко (Кернер), який писав українською мовою і перекладав Гейне, Пушкіна, Надсона та ін.” (Хортиця, -1994.-№3.-с.7-8). Тут працювали тривалий час фольклористи і етнографи Іван Манжура і Яків Новицький, педагог Микола Корф, поет Микола Філянський.
