Часто люди виїжджаючи з рідної країни забувають рідну мову , ту яку вчили нас в дитинстві батьки, ту якою нам співати колискові.нею нам дідусі й бабусі розповідали про історію нашої батьківщини , про культуру та її давні традиції . Наші дідусі і бабусі - це люди , які є живою історією , адже багато з них її творили. Вони захищали і відсторіювали рідну землю, боролися за її незалежність. Вся украінська культура, історія , традиції передається не через Інтернеті навіть не книжка мив словами. Її розповідають бабусі своїм онуками, передаючи свої емоції , тоді діти до глибини душі розуміють її. Розповідають про те, як в Україні були важкі часи, люди переживали за свої долі бо їм не було що істи. Україна- держава, на долю якої випали важкі обставини , але вона до сьогодні гідно їх старається додати . Тому від всього серця хочеться побажати рідній державі нехай охороняє її бог і нехай ввона буде благословенна, щаслива, незалежна і по справжньому вільна
Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять...», неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства і дива. Письменник в образі Михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення. Він знайомить нас з багатьма чудовими героями, але, на мій погляд, головним героєм є дивний світ природи, ті «гуси-лебеді» душі, які вона вклала у серце майбутнього письменника. Красі і владі природи підкорені всі у повісті: і дід Дем'ян, який навчає, що лебеді принесли на крилах весну і життя, що сонце скоро відімкне своїми золотими ключами землю; і мати, яка довіряє землі свої болі і радощі, прохаючи, щоб вона родила для всякого, а насіння в її вустах було святим словом; і Люба, ця маленька лісова царівна, яка знає багато таємниць природи. Вся повість пронизана мудрістю природи, що злилась із мудрістю народною. Ще з перших сторінок повісті ми потрапляємо у світ народних казок, стикаємося з образами містичних легенд, «щедрівок, які взимку виспівувалися під вікнами», з оспіваними явищами природи. Відчувається, що письменник глибоко шанує народні обряди, звичаї і традиції. І вишивані рушники, і калина, і свята повага до хліба — все це душа народу. У повісті Стельмаха відображено святе ставлення до землі, оранки, сівби, насіння, до дерев, з якими герої розмовляють, як із живими. Навіть показ процесу праці нагадує народний ритуал, набутий віковим досвідом. Все це мало величезний вплив на самовиховання Михайлика, на талант майбутнього митця. Мене дуже вразила повість «Гуси-лебеді летять...» своїм казковим, містичним світом, багато чого вперше я відкрила для себе і мусила замислитися. Від неї вливається в душу такий струмінь добра і ніжності, що хочеться самому бути кращим, добрішим, чеснішим. Переймаючись настроєм повісті, серцем вклоняєшся письменнику за його слово, його науку і любов до нашої матінки-землі.
:-)