Кохання-це не тільки щирі почуття, а ще і сердечні поневіряння за коханими.Це не тільки солодке запаморочення душі, це також страждання і тяжкий тягар.У баладі ,,Тополя" описане гірке кохання дівчини до молодого козаченька, що поїхав на чужину і загинув.Сама ж дівчина чекаючи коханого зберігала йому вірніст, в надії що він повернеться.В той час як її мати хотіла видати заміж за старого багатія.Проте дівчинонька зберігала надію що коханий козаченько повернеться до неї. Отак вона його і чекала втрачаючи свою красу-молодість. Тому пішла вона із горя до ворожки, щоб не одружуватись за старого,іповорожити на коханого.Отак і ворожка дала їй зілля що мало б повернути козака.Проте, він не міг повернутись, і через це через горе вона вибігла у поле, розповісти цілому світу про це.І зілля перетворило її на тополю...Тому кохання водночас і неймовірна,і страшна, болісна річ...
Свій вплив мистецтво бароко мало на літературу — як європейську, так і українську. Бароко, так би мовити, припало до душі українським митцям, тож здобутки нашого мистецтва в межах цього стилю нічим не поступаються бароко європейському. Які ж характерні риси цього напряму? Насамперед це метафоричність світосприймання, в чомусь — навіть складність. Світ стає мінливим, сповненим символів, реальність метафорична та неоднозначна… Такою постає дійсність для людини епохи бароко. Вплив церкви та держави посилюється, мотиви церковного та світського мистецтва поєднуються між собою — це принципово нове явище українського мистецтва, оскільки до початку XVII століття ці мотиви різко розмежовувались. Складна образність дедалі більше приваблює авторів, алегоричність та метафоричність творів робить їх ніби нашаруванням смислів та образів. Але ця складність не відлякувала читача, а навіть зацікавлювала його, бо бароковий твір часто містив гру, мав бути розгаданим і розшифрованим, ніби ребус.
