Свою помилку оповідачка зрозуміла лише коли подорослішала. Вона усвідомила, що потрібно толерантно та добре ставитися до усіх людей, не залежно від їх статусу, національності, тощо. Коли була ще дівчинкою, вона сама того не усвідомлюючи псувала життя майже невинної людини, в якої доречі, було повне право на нормальне життя. Чоловік зовсім не був схожим на фашиста, це видно по його дбайливому ставленні до всього живого та журбі по сім'ї. Отож, вона зрозуміла не потрібно судити людину по її вигляду та рівняти всіх під одну лінію.
1. Лебеді летять.
2. Розповідь діда Михайлика про прихід весни і ключі сонця.
3. Зустріч з дядьком Себастіаном.
4. Лист від батька Михайлика.
5. Прогулянка хлопчика з Петром до лісу.