У нашій школі є музей. Якось ми відвідали його. Там нам розповідали про народні звичаї та культуру українців в давнину. Ми бачили рушники ручної вишивки. Переважно на ньому використовувались чорні та червоні нитки. Згодом учитеь повів нас до стенду,де знаходився куманець. Він довго розповідав про те ,як його знайшли. Найцікавішою для нас була писанка. Нажаль вона була дерев*яною. Нам розповіли,які кольори використовував народ для розписання писанок. Нам було дуже цікаво. Ми ще довго роздивлялися стенди.
Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на бездоганне, взірцеве мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися найважливішими ознаками.
Культура мовлення - це ще й загальноприйнятий мовний етикет, тобто усталені мовні звороти, типові формули, якими послуговуються у певних ситуаціях спілкування. Вони відповідають національно-культурним традиціям суспільства або окремого соціуму. Серед виражальних засобів української мови - типові формули звертання, вітання, прощання, побажання, подяки, поздоровлення, прохання, вибачення, співчуття тощо1. У кожного народу складається свій традиційний мовний етикет, причому кожний соціум, регіон має характерні йому формули, що зумовлено звичаями, ритуалами, специфікою мовного узусу. Мовний етикет визначається також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, статтю, віком, емоційністю ситуації.
Нам було дуже цікаво. Ми ще довго роздивлялися стенди.