Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
1. Мовивши слово, треба бути йому паном.
2. Не так то він діє, як тим словом сіє.
3. Говори стовпу, а він стоїть.
4. Дай дурневі макогона, то він і вікна поб'є
5. Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться
6. Чує дзвін, та не знає, звідки він
7. вітер віє і не знає, що погоду він міняє
8. "Ти йому слово, а він тобі десять"
9. "...Та він заткне за пояс любого вашого занюханого службовця, бо тепер сам на цілих двоє сіл службовець. Агент!"
(В. Кучер "Трудна любов"),
10. „він вивів із себе Сидора вчора на вулиці через дрібницю"
1.а
2.г
3.б
4.хз._.
5.б
6.в
думаю правильно