- Добривечір, Катю! - І тобі добрий, Галю! Як ся маєш? - Я повертаюся з чудової прогулянки! - О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла? - Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу. - Чудово! А як воно там, у лісі? - Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах! - А квіти, квіти там зараз є? - Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються. - А що тобі сподобалося найбільше? - Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні… - Я щиро заздрю тобі, подруго! - А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку? - Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди… - Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково по щоб тобі теж дозволили піти з нами! - Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!
В мене був День народження і батьки вирішили мені побарувати кошенятко про яке , я так довго мріяла. Воно схоже на чорний , пухнастий клубочок . а також не посидюче та дуже допитливе . Воно сповнене енергіею .
Якось я ненадовго пішла з дому , щоб купити їжі . Мій непосидючій друг в квартирі перевернув все з ніг на голову . Коли я прийшла я була у розпачі , адже скоро повинні були повернуутися батьки .
Я дуже швидко прибрала . І батьки навіть на подумали про такий випадок прийшовши додому .
Объяснение:
У широких мисливських чоботях, величезнім капелюсі, опасистий, натоптаний, Олександр Кіндратович справді скидався на Гаргантюа
Червоненький, з веселим біленьким обідком Холодів поплавок ніби вмерз у річкову блакить
За якийсь день-другий спалене нічними й ранковими заморозками листя облетіло.
У лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням.
Біля самого порога вітається з нами аж задимлена росою вишня.
баню небесної блакиті накрив видимий простір залитий сонячними промінями.
Острів Самалений, найближчий із архепелагу островів, вони відвідали ще дітьми.
Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром з верховіття.
Все це, накупане мiсячним маревом, висяювало росою.
За плечима в данила напиханий всячиною лантух та рушниця
Очі її, освітлені зсередини м'яким живим сяйвом, були видимим вираженням душі.
Над головою ледь-ледь ворушиться вже прихоплене холодними свiтанками листя.