Як свідчить практика, це доволі важко. У школі всіх вчать правильної української мови. Та в побуті все ж таки люди звично користуються суржиком. Ключове слово тут - звично. Як і будь-які шкідливі звички, набуті з дитинства, суржик міцно закріпився у мовній практиці як засіб усного спілкування, бо всі ми говоримо тією мовою, яку чуємо з народження. А оточення наше, на жаль, не завжди інтелігентне.
Що можна протиставити суржику? Усвідомлення того, що ви хочете, ніби вас сприймали за культурну й освічену людину. Поставивши перед собою таку мету, треба почати з того, що використовувати на практиці все те, чого навчали вчителі у школі. Можна використати спеціальні посібники, яких існує безліч, треба лише пошукати в інтернеті.
Нехай словники української мови - тлумачний, орфоепічний, орфографічний - завжди будуть у вас напохваті. Здобувши корисну звичку заглядати в словник, ви дізнаєтесь багато нового і цікавого.
Читайте українською. Такі автори, як В.Симоненко, Л.Пономаренко, О.Гончар, Є.Гуцало, В.Нестайко, Л.Вороніна, Я.Стельмах, П.Загребельний пишуть гарною літературною мовою.
Позбутися суржику - справа не одного дня. Але ж все можливо для людини з інтелектом, чи не так?
На мою думку, на звучання української мови найбільше схожі звуки музичного інструмента «бандура». Українська мова дуже співуча, мелодійна, красива. Коли чуєш українську, хочется слухати її все більше і більше, так само, як і наш народний інструмент – бандуру. Не дарма на ній любив грати співець українського слова - Тарас Григорович Шевченко! Коли чуєш звуки бандури, серце крається, і те ж саме стається і тоді, коли чуєш рідну мову. І я дуже радію тому, що українська мова відроджується. Все більше людей спілкується українською, і її все частіше можна почути на вулицях нашого міста. Я сподіваюся, що все більше молоді стане цікавитися рідною мовою, культурою, мистецтвом та традиціями.