Опис процесу праці.
Шоколадний торт - мій найулюбленіший десерт з самого дитинства. І ніхто не готує його так смачно, як моя матуся. Сьогодні я уважно гатиму, як її ніжні і вправні руки будуть готувати цю незрівнянну смакоту.
Ось мама дістає з шафи потрібний посуд: полив"яні миски й скляні мисочки, складає в них потрібні продукти, які вона приготувала завчасно. Це масло, яйця, борошно, цукор, какао, ванілін, вершки та шоколад. Все це повинно мати кімнатуну температуру - це важливо!
Мама бере в руки сито і починає просіювати борошно, воно сіється у велику миску, як сніг з неба на землю, і вкриває її спочатку тонким шаром, а потім купкою. До борошна мама додає какоо і також ретельно його просіює. "Так воно набирається повітря і буде пухким", - пояснює мама.
В іншу мисочку вона розбиває яйця, додає туди ж цукор і починає збивати електричним міксером цю суміш. Ось вона збільшилася в об"ємі приблизно утричі. Тут настає дуже відповідальний момент: мама зосереджено додає в цю масу борошно з какао, ретельно орудуючи великою ложкою, схожою на лопатку.
"Ось майже готово", - коментує мама і викладає розчин у круглу форму. Форма відправляється у духовку, а мама починає готувати крем для торта. Збиває міксером вершки, додає ванілін, насипає цукор... Як же ж смачно усе це пахне! Так і хочеться лизнути!
Настав час виймати корж з духовки. Ось він лежить на дерев"яній тарелі - духмяний, теплий, наче живий, парує, холоне. Тоді мама розрізає його на три тонких пласти і починає кожен змащувати кремом. Коли все закінчено, мама поливає майже готовий торт шоколадною глазур"ю. Він робиться таким блискучим, гладеньким і страшенно апетитним. Але його їсти поки не можна, треба дати йому застигнути в холодильнику хоча б півгодинки. Увечері на нас чекає справжня насолода!
- Ми йдемо, доню, на прогулянку до прекрасного місця - нашого парку.
- Ой, як гарно. А що ми там робитимемо?
- Будемо дихати свіжим повітрям, фотографуватися.
- Тату, а можна там покататися на атракціонах?
- А ти не боїшься, дитино?
- Ні, мені дуже хочеться.
- Якщо хочеться, то будеш кататися.
- Ура! Як добре! Мамо, а хочешь зі мною?
- Добре, донечко. Ой, дивись яка білочка пробігла. Бачиш?
- Так, так, бачу, он вона на дерево пригає. Дивно так, вона така спритна.
- Вона така, бо людей боїться та багато часу шукає собі їжу, тому їй потрібно багото пересуватися.
- А я не хочу, щоб вона мене боялась. Дай мені горішків, я її кормити буду.
- Дивитсь, сонечко, вона тебе не боїться. Як гарно!
- Тато й мамо, мені так подобається. Давайте сюди приходи часто.
- Добре, доню, а зараз ходімо далі.