Відповідь:
Приймати на віру будь-яке визначення стосовно того, що «ми» є, чим є «людина», на мій погляд, не варто. Кожна цивілізація давала своє тлумачення людської сутності. Я ж можу як довести , так і спростувати винесені для роздумів рядки.
Головним аргументом проти є заперечення слова «безліч», оскільки як не може бути безлічі істот, клітин, відтінків тощо, так не може бути і безлічі відбитків самого себе у собі. Це схоже на роздоріжжя: можна піти будь-куди, навіть назад, але безліч шляхів ( із безліччю роздоріж) бути не може. Наука дає точні цифри, які в літрах виміряють кров і піт людини, в кілометрах - судини, нерви і т.і. Тобто, якщо викинути зайві слова, то фраза стає, на мій погляд, абсолютно правильною. Ми справді є відбитками досвіду різних людей із оточення, що скріплені нашим досвідом.
Аргументом за є те, що людина як соціальна ( і емоційна, й інтелектуальна) істота дійсно немовби «складається» з багатьох людей. Неначе «монстр Франкенштейна», ми зшиті із частин та роздумів тих, хто упродовж нашого життя ділиться з нами знаннями, навичками тощо – учнів, учителів, батьків, друзів. Але все це об’єднує та зводить «докупи» іскра життя – набуті особисто нами досвід, навички, розуміння різних проблем, можливості тощо. Щодо слова «стандарт» відносно людини, то його взагалі можна скоротити, оскільки стандартних «я» не існує і не може існувати взагалі – індивідуальності складаються з інших індивідуальностей, що взаємо поєднуються. А тому ми не взаємозамінні і в цьому сенсі безцінні, що накладає на нас серйозний обов'язок:
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба -
Гляди ж не проспи!
Так бачить задачу людини В.Симоненко у вірші "Ти знаєш, що ти - людина", який став програмним для покоління шістдесятників.
Отже, підбиваючи підсумки, формулюємо висновок: людина наділена неповторним "комплектом" почуттів, можливостей, талантів. І цей факт зобов'язує нас з повагою ставитися до кожної особистості і докладати зусиль для самореалізації.
Пояснення:
Грицько подивився на Олега, який побіг (або, наприклад, метнувся) за зайцем, і помчався вслід за товаришем.
Речення, розповідне, неокличне, багатокомпонентне складне речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв'язком. (3 частини)
1. Грицько подивився на Олега:
Просте, двоскладне, неускладнене, повне, поширене
Далі потрібно розібрати ще два прості речення за такою ж схемою.
( Загальна характеристика: двоскладне, односкладне; ускладнене, неускладнене; повне, неповне; поширене, непоширене.)
Объяснение:
[ ] - складносурядне речення.
( ) - складнопідрядне речення.
У складносурядному реченні обидві частини (прості речення) рівноправні та пов'язані сурядними сполучниками.
У складнопідрядному реченні одне просте речення залежить від іншого. Ці речення з'єднуються за до підрядного сполучника або сполучного слова.