ответ: 1. Одне каже Влітку мені важко. Друге стогне Взимку мені тяжко. Третє співа Чи літо, чи зима, а мені різниці нема. (Віз, сани, кінь). 2. Одне каже Світай. Друге каже Не дай. Третє говорить, а я живу й біжу і вдень, і вночі. (Вікно, двері годинник). 3. Хлопець Мартин похилився через тин. Каже дівчина Гапка: Яка в тебе шапка! А, жовта китиця проти сонця світиться. Як прилетять горобці, буде тобі, як вівці від сірого Вовка. Про кого промовка? (Соняшник). 4. Я кричу: Як звуть тебе? А, вона ягнятком: Бе! Я лякаю Перейму! А, вона телятком: Му! Серджусь я Постій, лиха А, вона сміється: Ха! (Луна).
Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm