1. 2020, 29 листопада, виповнюється 241 рік з дня народження Григорія Квітки-Основ’яненка – класика української літератури, громадського діяча.
2. Цікаво, що в свої 27 став послушником
Старо-Харківського Преображенського монастиря за 8 км від Харкова та збирався постригтися в ченці ще вісім років до того, але тоді батько не дав на це дозволу. Послушництво не завадило його звичкам: у келії стояло фортепіано, на якому Квітка складав духовну музику. Але ченцем він так і не став.
3. Якщо “Енеїда” Котляревського показала, що українська мова ідеально підходить для написання літературних творів, то Григорій Квітка першим створив повноцінний жанр епічної прози, змусивши світ зачитуватися нею вже 300 років, перекладати його повісті, водевілі і історичні розповіді про Україну на десятки мов світу.
4. Першим твором письменника в прозі стала його відома повість “Маруся”. Варте уваги, що підставою для написання твору стала дискусія з приводу художнього потенціалу української мови. І цю суперечку письменник точно виграв.
5. Як громадській діяч, Квітка-Основ’яненко брав участь у підготовці та відкритті Харківського університету, обіймав посаду директора Харківського театру, брав участь майже у всіх важливих освітньо-культурних починаннях, зокрема, був ініціатором видання журналу “Украинский вестник”, альманахів “Утренняя звезда” і “Молодик”, першої збірки українських прислів’їв і приказок.
Місце його народження і досі достеменно не відомо. Можливо, він народився десь у Тюменській області.
У 1906 році відомий Квитка подав заяву про зміну свого прізвища на «Квітку-Нових». Пояснив він це тим, що нібито в його селі дуже багато людей, які мають ту ж прізвище.
Він не приділяв належної уваги особистій гігієні, рідко мився, і одного разу заявляв, що протягом півроку не міняв спідньої білизни.
Григорій Квитка не раз піддавався судовому переслідуванню, і всякий раз по одній і тій же справі – поширення лжевчення «хлистовства». У всіх випадках він був виправданий.
Незважаючи на те, що газети рясніли повідомленнями про гулянки і непривабливу поведінку Квітки на людях, дружина Миколи II відмовлялася вірити в їх правдивість.
Одружився він ще у 18 років, на жінці, яка була старша за нього на три роки. У шлюбі народилося троє дітей, хоча жили подружжя окремо, і дружина спокійно ставилася до життя свого чоловіка.
Сучасники згадували, що Григорій Квітка після своїх витівок годинами молився, розбиваючи лоб, щоб замолити гріхи.
Після Лютневої революції тіло Квітка було викопано з могили і спалено.
Будучи людиною фізично дуже міцним, Квитка ледь не уникнув смерті під час останнього замаху. Його отруїли ціаністим калієм, але він не подіяв, після чого в нього вистрілили кілька разів. Він продовжував відбиватися, але його зв’язали і втопили в ополонці.
Объяснение: