Пригоди маленького жолудя На великому-превеликому дубі, що ріс на узліссі, одного літа виріс Жолудь. Звісно, він був не сам: на цьому дубі було дуже багато жолудів. Висіли жолуді й розмовляли між собою, милувалися небом та лісом. Прийшла осінь, жолуді один за одним достигали та падали на землю. Впав на землю і наш Жолудь. Раптом хтось взяв його і поклав у кишеню. Це був хлопчик, він прибіг сюди разом з друзями по жолуді. Вони любили грати у війну і жолуді у них були за кулі. Того дня вони теж побігли на пустир і грали у війну, кидаючи жолуді один в одного. Жбурнули Жолудя у повітря, полетів він високо-високо і впав на землю поряд з маленьким струмком. Хтось з хлопців наступив на Жолудь, вдавивши його у землю. Більше Жолудь нічого не бачив. Скоро настала осінь і Жолудь міцно заснув. Прокинувся він тільки коли настала тепла весна. Але це був уже не Жолудь: на березі струмочка простягнув листя до сонця маленький Дубок.
Жив собі маленький жолудь по прізвиську малий. Він був найменшим з жолудів.Одного разу великі жолуді сміялись над ним,тому що його було дуже легко роздавити. Маленький жолудь розплакався і засмутився. Раптом прийшли злі хлопці- бешкетники. І почали давити жолуді.Великі жолуді закричали: "До ть! "Маленький жолудь почувши це відразу прибіг.Хлопці побачили маленького жолудя і почали його давити .Довго вони його давили,але не змогли роздавити .Хлопці змирились,і побігли кудись. А всі великі жолуді підбігли до маленького жолудя, і всі почали його підкидувати вгору і говорити:" Слава маленькому жолудю"! Відтоді маленького долудя почали шанувати.
На великому-превеликому дубі, що ріс на узліссі, одного літа виріс Жолудь. Звісно, він був не сам: на цьому дубі було дуже багато жолудів. Висіли жолуді й розмовляли між собою, милувалися небом та лісом. Прийшла осінь, жолуді один за одним достигали та падали на землю. Впав на землю і наш Жолудь. Раптом хтось взяв його і поклав у кишеню. Це був хлопчик, він прибіг сюди разом з друзями по жолуді. Вони любили грати у війну і жолуді у них були за кулі. Того дня вони теж побігли на пустир і грали у війну, кидаючи жолуді один в одного. Жбурнули Жолудя у повітря, полетів він високо-високо і впав на землю поряд з маленьким струмком. Хтось з хлопців наступив на Жолудь, вдавивши його у землю. Більше Жолудь нічого не бачив.
Скоро настала осінь і Жолудь міцно заснув. Прокинувся він тільки коли настала тепла весна. Але це був уже не Жолудь: на березі струмочка простягнув листя до сонця маленький Дубок.