. Головна думка: Тож не кривди хліба, синку, крихти не зрони. 2. Кидати - упустити, зронити. 3. Хлопчику, гляди, ти ж на вулицю гуляти з хлібом не іди! Тож не кривди хліба, синку, крихти не зрони. (Звертання виділяються комами) 4. Дасть (що зробить?); гляди, не іди (що роби?); гуляти (що робити?); упустиш, стопчеш (що зробиш?); вклали, не спочили, недоспали (що зробили?); не кривди, не зрони (що роби?) Не з дієсловами пишеться окремо, крім випадків, коли слово не вживається без не, коли є префікс недо- - недоспали.
Рано чи пізно кожна людина задумується над тим, для чого прийшла у цей світ і як живе. Це вічне питання важливо поставити перед собою якомога раніше, щоб не довелося в кінці життя, коли вже нічого не можна змінити і виправити, гірко шкодувати за змарнованими роками.
На світі є багато речей, які не можна змінити, виправити, поновити. Та нема нічого невблаганнішого за час. У дитинстві ми його не помічаємо, здається, він тягнеться аж надто повільно. Але з роками час ніби прискорює ходу, і вже не встигаєш зробити якісь важливі справи, поспішаєш, а час все одно обганяє тебе.
І в такий момент для людини важливо хоч на хвильку зупинитися, оглянутися навколо, зазирнути у свою душу і зрозуміти, що до тебе жили на світі люди, після тебе прийдуть нові покоління, і треба залишити якийсь слід на землі. Ця мить між минулим і майбутнім називається життям. Ось вона пройшла — і її вже ніколи ні повернути, ні змінити не можна.
