2. Правильно написано всі дієслова в рядку ОА ріжимо, любимо, бачите В пишете, морозити, пишається Б дзвоните, несете, сeлeться г біжимо, несемося, відсилаймо
Великий український поет, Максим Рильський, народився під березневими туманними зорями, коли прокидається вода і пролісок замріяним оком дивиться на землю. Ще в ранньому дитинстві його рука потягнулася до письма, душа - до краси, а серце - до людини, Це і стало отим продовженням, що не має ні кінця, ні краю, як наколихане вітром зерно, як велич духу людини.
З романівських полів, лук і осель з’явилися в поезії Рильського роси та сльози, які заблищали на вершині світової поезії. Крізь усе своє житття поет проніс єдиний заповіт: "Усе для людини і завжди з людиною".
Він був закоханим у людину, працю, творив добро, ніс прекрасне, чинив радість. Навіть чиємусь весіллю він радів, як своєму, та сумував із тим, у кого трапилося лихо, намагаючись зробити усе можливе, аби подолати його.
Слово Максима Рильського ми звемо чародійним, бо воно справді чародійне, немов степове джерело, що бере свою красу із самої природи.
Написати твір-опис про зозулю пропоную так: Зозуля – дуже розповсюджена пташка у наших краях. Це невелика пташечка, що за розміром схожа на голуба. Досить тендітна та невеличка. За забарвленням ці пернаті сіренькі та темні. Проте голівка в них відрізняється від тулуба – вона трохи світліша, а животик в них взагалі білий з рисочками. Її несхожі на інших птахів співи дуже часто можна почути у лісах та біля річок. Кажуть, що зозуля погана матір – вона підкладає яйця іншим птахам. Тому, народившись, зозулятко сприймає за свою матір іншу птаху, яка його і виховує. А ще, зозулі-чоловіки та зозулі-жінки співають по-різному. Самці виспівують загальновідоме «ку-ку», а у самочок звуки дуже схожі на сміх. Отже, зозулі – гарні та красиві сіренькі пташки, що відомі завдяки своїм трелям.
Великий український поет, Максим Рильський, народився під березневими туманними зорями, коли прокидається вода і пролісок замріяним оком дивиться на землю. Ще в ранньому дитинстві його рука потягнулася до письма, душа - до краси, а серце - до людини, Це і стало отим продовженням, що не має ні кінця, ні краю, як наколихане вітром зерно, як велич духу людини.
З романівських полів, лук і осель з’явилися в поезії Рильського роси та сльози, які заблищали на вершині світової поезії. Крізь усе своє житття поет проніс єдиний заповіт: "Усе для людини і завжди з людиною".
Він був закоханим у людину, працю, творив добро, ніс прекрасне, чинив радість. Навіть чиємусь весіллю він радів, як своєму, та сумував із тим, у кого трапилося лихо, намагаючись зробити усе можливе, аби подолати його.
Слово Максима Рильського ми звемо чародійним, бо воно справді чародійне, немов степове джерело, що бере свою красу із самої природи.