«Немає ніякої української літератури», — говорили російські чиновники, заперечуючи існування не тільки української літератури, але й мови. А народ без мови, як відомо, не народ. Та українці були з цим не згодні — і от виходить «Енеїда», повісті Г. Квітіси- Основ’яненка, які довели, що україномовні твори можуть не тільки смішити, а й примушують плакати. Але найголосніше заявив про існування української мови та літератури Тарас Григорович Шевченко. Такої кількості творів українською мовою, як створив Шевченко, до нього не писав ніхто, і це враховуючи роки заслання із забороною писати. До того ж поет зміг охопити надзвичайно широкий діапазон тем і проблем, яких до нього ледве торкалися. Ми й досі співчуваємо молодим закоханим дівчатам, що гинуть від кохання, разом з автором вболіваємо за долю жінки-матері. А ще слід згадати сповнені болем твори, написані після подорожей в Україну, згадки про славне героїчне минуле, які були докором пасивним сучасникам, а ще — сатира, філософська лірика і мрії про майбутнє. Всі теми, яких торкався поет не відразу й згадаєш. І хто після цього міг сказати, що немає української літератури?! Постать Кобзаря масштабна та грандіозна, і навіть історію української літератури можна поділити на два періоди: до Шевченка та після нього. Перший період — це лише спроби заявити про існування національної літератури, другий — тверда впевненість в її існуванні. Сила таланту Тараса Григорозича була настільки потужною, що не т,:сгла не вплинути на його нащадків. Багато письменників ще за життя поета давали йому свої твори й уважно прислухалися до зауважень, дуже цінувалися схвальні рецензії Кобзаря. Так було з Марком Вовчком, яку Шевченко назвав своєю донькою, і це благословення письменниця пронесла крізь усе життя. А скільки талановитих письменників, що збагатили своїми творами нашу літературу і чиї імена вписані назавжди в її історію, вперше спробували перо під враженням «Кобзаря» Тараса Шевченка. Його ліричні й сумні, гнівні й безжальні твори ставали для багатьох одкровенням, поштовхом для подальших дій, вони формували світогляд і були орієнтиром. І цю любов і повагу до Шевченка всі письменники пронесли крізь життя, бо тільки людині, яку любиш і поважаєш, можна присвятити власний твір. А присвячено їх йому немало. Мабуть, якщо зібрати їх усі, то їхня кількість в декілька разів перебільшить написане самим Кобзарем. А скільки їх ще буде! Постать Шевченка дійсно епохальна, і ми повинні пишатися тим, що належимо до одного народу з цим генієм, який відкрив шлях для української літератури.
З давніх часів людство шанувало своїх дідів, прадідів, бабусь і матерів. Але мало хто знає, що посягало на їх безтурботну долю у минулих роках. Хтось скаже, твоя бабуся пережила багато лих, але створила таку міцну і дружню сім'ю, і спитає твою думку про це. А ти навіть не зможеш відповісти, бо тобі буде соромно. Можливо твої предки були войовничими козаками і у тобі живе дух перемоги, чи у твоїй історії існує щілина великих математиків чи фізиків. Навіть зараз ти шукаєш своє покликання, так чому не можна звернутися до своєї історії, історії своїх предків? Наші предки слов'яни Аскольд і Дір були попередниками засновників Києва, твоєї батьківської землі. Вони можливо і твої предки, ти тільки це не помічаєш. І ці двоє храбреців створювали славну історію нашої батьківщини. Без історії своїх предків ти будеш вагатися у своєму виборі в житті. Не звагай часу, спитай у близької людини - хто я? хто мої бабуся й дідусі? І тоді ти зрозумієш якою обширною і цікавою може бути твоя історія, твоє життя і існування у дружному колі минулих часів.
з Марком Вовчком, яку Шевченко назвав своєю донькою, і це благословення письменниця пронесла крізь усе життя. А скільки талановитих письменників, що збагатили своїми творами нашу літературу і чиї імена вписані назавжди в її історію, вперше спробували перо під враженням «Кобзаря» Тараса Шевченка. Його ліричні й сумні, гнівні й безжальні твори ставали для багатьох одкровенням, поштовхом для подальших дій, вони формували світогляд і були орієнтиром. І цю любов і повагу до Шевченка всі письменники пронесли крізь життя, бо тільки людині, яку любиш і поважаєш, можна присвятити власний твір. А присвячено їх йому немало. Мабуть, якщо зібрати їх усі, то їхня кількість в декілька разів перебільшить написане самим Кобзарем. А скільки їх ще буде! Постать Шевченка дійсно епохальна, і ми повинні пишатися тим, що належимо до одного народу з цим генієм, який відкрив шлях для української літератури.