1. Я сказав: не любиш ти! Стала. Глянула. Промовила. 2. Тумани линуть вгору, вгору, а хмари — вниз. 3. Повернувся, хоч тебе й не кликала. А слiдом весна моя заблукана. 4. Але для мене — у святім союзі душа і тіло, щастя з гострим болем. 5. За вікнами день холоне. У вікнах — перші вогні… 6. І десь там юрми, натовпи, там люди! Там зорі в небі чисті, як ромен. 7. Таке було гарнесеньке хлоп’ятко. Цікаве. А ласкаве, як телятко. 8. І обнявся сміх з журбою, ненависть — з любов’ю…
А. З’ясуйте, який член речення пропущено в неповних реченнях. Б. Обґрунтуйте вживання тире.
Ріс собі на околиці самотній каштан.
Гарно Ріс собі на околиці самотній каштан.
Гарно цвів він навесні. Прилітала осінь, жовтіли і опадали листочки. Осипалися каштани, з сумом прощалися з деревом і падали на землю. Деякі з них під снігом перезимували. Навесні під теплим промінням сонця пустили коріння у землю-матінку.
Пройшли роки. Каштан не був більше самотнім. Вздовж дороги виросло багато дерев. Весною білими свічками зачаровують усіх довкола. А коли вітер заколише гілки, вітаються один з одним у великій сім’ї каштанів. він навесні. Прилітала осінь, жовтіли і опадали листочки. Осипалися каштани, з сумом прощалися з деревом і падали на землю. Деякі з них під снігом перезимували. Навесні під теплим промінням сонця пустили коріння у землю-матінку.
Пройшли роки. Каштан не був більше самотнім. Вздовж дороги виросло багато дерев. Весною білими свічками зачаровують усіх довкола. А коли вітер заколише гілки, вітаються один з одним у великій сім’ї каштанів.