Школа - місце де учні проводять більшу частину дня. Школи бувають різні сільскі або місцеві. Елітні або прості. В кожній школі вчаться різна кількість дітей. Десь більше п'ятиста а десь менше ста. Я гадаю що не важлива кількість учнів , а їхні успіхи. На місцеві або обласні олімпіади посилають одиниці учнів і їхні перемоги приносять славу школі , як закладу який їх виховав. Також і в спорті. Лише один спортсмен стає чемпіоном але його слава освітлює весь педагогічний колектив який виховав таку людину.
Й чим більше перемог окремих учнів тим більше престижу набуває школа.
Настав ранок. Сонечко сяяло як ніколи раніше. На вулицю вийшов якийсь чоловік. Він пішов до крамниці. Зайшовши туди, він подивився на усі полиці і взявши хліб поставив гроші продавчині на стіл. Йшовши додому він бачив багато людей, знайомих людей, але не міг згадати звідки він їх знає. Зайшовши до під'їзду він зрозумів що загубив ключі. Вибігши надвір чоловік почав шукати їх, але самому знайти їх було важко. Він довго ходив, шукаючи ключі. Почався холодний дощ. Чоловік намок. Він сів на лавочку біля дерев і просто заснув. Висновок: без звертання і спілкування люди не можуть існувати!
Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має.
У світі є багато народів, які мають свої традиції, культуру, звичаї, мову. всі вони різні, але водночас схожі...
Українська мова - це перлина нашої нації, яка пройшла довгий тернистий шлях до сьогодення. Вона боролася, а з нею боролися й люди. Її принижували, пригноблювали, не визнали. Лише тоді, коли зрозуміли якою силою водіє наша мова, почали утискати. Люди, чуючи ріднесеньке українське слово, вставали та йшли до боротьби, у них відкривалося друге дихання. Скільки крові пролито, скільки людей вбито, але ми її вибороли.
Її називають солов'їною. На мою думку, не лише тому, що вона милозвучна, а ще й через те, що українська мова, неначе те солов'ятко, гордо й, що головне, вільно летить у синьому небі.
Цей скарб передається з покоління в покоління і не має ціни. Але, з кожним роком, вона перетворюється із пташиної у сленгову мову. Жаргони, діалектизми, суржик вже переповнюють її. То невже наші славні предки боролися задля цього? Я думаю, що ні. Тому наш обов'язок перед мовою шанувати її, берегти, любити. У своїй розмові використовувати менше цього сленгу. Вивчати і вдосконалювати українську мову. Якщо не ми, то хто?
У народі говорять: "Якщо хочеш знищити народ, убий його мову". І це, справді, так. Отже, ми йдемо до загибелі?
Любіть свою мову, плекайте її, робіть все для того, щоб вона процвітала, адже вона рідна, вона наша.
Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила.
Школа - місце де учні проводять більшу частину дня. Школи бувають різні сільскі або місцеві. Елітні або прості. В кожній школі вчаться різна кількість дітей. Десь більше п'ятиста а десь менше ста. Я гадаю що не важлива кількість учнів , а їхні успіхи. На місцеві або обласні олімпіади посилають одиниці учнів і їхні перемоги приносять славу школі , як закладу який їх виховав. Також і в спорті. Лише один спортсмен стає чемпіоном але його слава освітлює весь педагогічний колектив який виховав таку людину.
Й чим більше перемог окремих учнів тим більше престижу набуває школа.