Останній подих осені Скоро прийде зима. Вона майже на порозі, зазирає у вікна, стукає у двері. Вже вкриваються вранці калюжі тонкими ламкими крижинками, вже трава, де-не-де зелена, вкрита білим інеєм. Але осінь ще не визнала поразки остаточно: то там, то тут бачиш останні листи на деревах, на клумбах ще живі хризантеми, чорнобривці та жоржини. Вони квітують останні дні, і це сумно, але вони такі гарні і різнобарвні, що коли дивишся на них, на душі стає приємно. Скоро впаде останнє листя, скоро скриються під снігом осінні квіти, але зараз, у цю мить, вони ще радують нас своїми барвами.
Великдень...Це дуже важливе свято як усього світу, так і моєї сім'ї. Навіть з самої назви ми бачимо, що це щось важливе, адже складаєсь з 2 слів: Великий і День. Справді цей день є величним адже саме тоді воскрес із мертвих Ісус Христос - наш Бог та покровитель. На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Христа почали ще наприкінці перешого тисячоліття, з приходом християнства й святкується сьогодні. Кожна родина святкує цей день по-різному. Одня сім'ї збираються разом і їдять свячену їжу, інші як звичайного дня просто сидять та дивляться телевізор. Особисто моя сім'я відсвятковує Великдень ось таким чином. Дуже-дуже рано, близько п'ятої години ранку, ми прокидаємося та йдемо до церква зі святковими кшиками, щоб посвятити паску. Потім, посвятивши їжі, йдемо додому й накриваємо самачний стіл зі свячених продуктів. Ми снідаємо та лягаємо трішечки відпочивати. Зазвичай після невеличкого відпочинки мама і тато звонять своїм друзям та родичам і організовують пікнік. Мені це дуже подобається адже тоді я мою змогу привітати своїх друзів, братів та сестер з цим чудовим святом, граюся з ними та розважаюсь. Цілий день проходить дуже класно. Я із великим-првеликим задоволенням можу сказати, що саме Великдень - це моє улюблене свято, який єднає нас та зближує.
Жив собі маленький жолудь по прізвиську малий. Він був найменшим з жолудів.Одного разу великі жолуді сміялись над ним,тому що його було дуже легко роздавити. Маленький жолудь розплакався і засмутився. Раптом прийшли злі хлопці- бешкетники. І почали давити жолуді.Великі жолуді закричали: "До ть! "Маленький жолудь почувши це відразу прибіг.Хлопці побачили маленького жолудя і почали його давити .Довго вони його давили,але не змогли роздавити .Хлопці змирились,і побігли кудись. А всі великі жолуді підбігли до маленького жолудя, і всі почали його підкидувати вгору і говорити:" Слава маленькому жолудю"! Відтоді маленького долудя почали шанувати.
Скоро прийде зима. Вона майже на порозі, зазирає у вікна, стукає у двері. Вже вкриваються вранці калюжі тонкими ламкими крижинками, вже трава, де-не-де зелена, вкрита білим інеєм. Але осінь ще не визнала поразки остаточно: то там, то тут бачиш останні листи на деревах, на клумбах ще живі хризантеми, чорнобривці та жоржини. Вони квітують останні дні, і це сумно, але вони такі гарні і різнобарвні, що коли дивишся на них, на душі стає приємно. Скоро впаде останнє листя, скоро скриються під снігом осінні квіти, але зараз, у цю мить, вони ще радують нас своїми барвами.