У кожної пори року є свої особливості.
Навесні з’являються перші паростки з землі, немов роблять перші кроки. Вся природа оживає. Дзюрчать струмки. Радіють весняному сонечку звірі, в лісі з-під снігу визирають перші проліски. Але не тільки природа вбирається в яскраві барви, а й люди скидають з себе теплі шуби. Хочеться йти вулицею та посміхатися.
Літо занурює нас у казковий світ. Влітку сонце яскраве, а небо блакитне, бездонне.
Восени ми можемо ігати різні красиві пейзажі. З настанням осіннього періоду крони дерев жовтіють — наближається пора золотої осені. Настає бабине літо. Дерева стоять задумливі, наче згадуючи минулі літні дні. Вони дивляться високими вершинами вдалину, немов намагаються зазирнути у майбутнє.
Зима теж по-своєму особлива. Дерева стоять у снігу, ніби яблуні в цвіту. Білі-білі. А сніг блищить на сонці, іскриться і переливається. Мороз малює нам на склі чудові візерунки.
Скільки за рік було всього гарного, доброго!
Осінь сумно шелестіла листям. Потім зима дарувала блискітки свої. З іконою і вербою ми зустрічали весну, раділи їй. А після весни нас зігрівало літо, даруючи тепло й щиру ласку.
Объяснение:
Префікс пре- пишемо для вираження найвищого ступеня ознаки в прикметниках і прислівниках. Приклад: Пречудовий, пречудово; пресильний, пресильно; пребагатий, пребагато.
Префікс при- пишемо переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, та в похідних від них словах: прибі́гти, прибо́ркати, прибудува́ти, прива́бити, прикрути́ти, пришви́дшити; прибо́рканий, прибудо́ваний, прива́бливий, прикру́чений, пришви́дшення; в іменниках та прикметниках, утворених унаслідок поєднання іменників із прийменником при та суфіксом: при́гірок, при́ярок; прибере́жний, прикордо́нний; у прикметниках на означення неповноти ознаки: приста́ркуватий.
Префікс прі- вживаємо тільки в словах прі́звисько, прі́звище, прі́рва.
