Звісно якщозапитати кожного з нас що означає бути паріотом то напевно кожен скаже, що це означає любити свою країну, але не кожен задумовується над справжнім значенням цього слова, просто любити цього замало, потрібно робити все, щоб країна стала кращою. А щоб країна стала кращою, треба щоб люди стали кращими. І кожен з нас повинен усвідомити, що аби наші майбутні покоління були патріотичними то в першу чергу потрібно змінити себе, коли кожна людина прибере сміття, яке лежить на узбіччі, коли кожна людина щиро Богу аби війна закінчилася і більше ніколи не повторювалася, коли кожен з батьків буде прививати любов до нашої неньки-батьківщини з малку, тоді наша країна стане кращою. Ми повинні усвідомити, що ми - майбутнє нації, що ми - обличчя нашої країни перед усім світом, перед іншими державами, ми повинні плекати любов до України з дитинства, адже якщо це не зробимо ми ніхто інший замість нас це не зробить. Так, бути патріотом означає любити країну, але сказати : " Я люблю свою країну" може кожен, але велику роль відіграє як щиро він це скаже, справжній патріот повинен сказати ці слова від серця. Хтось скаже я поважаю і тішуся з тієї людини бо вона - щирий патріот, так ця людина (патріот) правильно робить, але ми не повинні тішитися з таких людей адже бути щирим патріотом це - обовязок кожного з нас. І всі ми повинні з гідністю його дотримуватися.(Твір я написала самостійно, без інтернет-ресурсів)
У Києві, на площі перед Софійським собором, височить відомий кожному українцю пам'ятник Богдану Хмельницькому. Майже 130 років він вже стоїть на цьому місці, ставши за цей час своєрідною візитною карткою Києва. Пам'ятник був встановлений і освячений 23 липня (11 липня за старим стилем) 1888 року, коли в Києві святкували 900-річчя хрещення Русі. Постамент пам'ятника має форму доволі невисокої гірки із сірих гранітних брил, що за своєю формою нагадує скелю або степовий курган. Напис на постаменті доволі лаконічний: «Богдан Хмельницький. 1888». Сам пам'ятник славетному гетьману вражає своєю динамічністю: вершник начебто осадив коня на повному скаку і, простягнувши булаву, хоче звернутися до народу. Надзвичайно виразним є силует коня, що подалася назад, а також вигин кінських ніг та голови. Щодо самого гетьмана, то спеціалісти підтверджують, що портретна подібність передана досить точно, як і деталі одягу того часу. Автор скульптури — видатний скульптор XIX століття Михайло Микешин - під час створення ескізів активно консультувався з істориками. Скульптурна композиція доступна для кругового огляду, що дає можливість докладно розглянути всі її деталі.
Пам'ятник стоїть неподалік від місця, де в 16-му столітті знаходилася друкарня Львівського ставропігійного братства. Монумент розташований на майданчику, що утворився після впорядкування скверу в підніжжі вежі Корнякта, між входами до Успенської церкви та Державного архіву Львівської області, а також вулицями Підвальною та Руською. Тло складає одна з найвідоміших сакральних споруд Львова — колишній домініканський костел, де в радянські часи був розташований Музей історії релігії та атеїзму (тепер — Музей історії релігії). Іван Федоров в одній руці тримає книгу, а другою рукою ніби сіє зерна знань на львівську бруківку. Під час робіт були виявлені залишки двох паралельно розташованих оборонних мурів, і це вплинуло на розміщення пам'ятника та його композиційне рішенняам'ятник Іва́нові Фе́дорову у Львові — пам'ятник першодрукареві на території України Іванові Федорову у Львові, що знаходиться на вулиці Підвальній, 13. Встановлений 26 листопада 1977 року на честь т.зв. «400-ліття книгодрукування на українських землях». Площа навколо пам'ятника — найбільший букіністичний ринок Львова.
