1. Визначте речення з НЕоднорідними означенням (розділові знаки пропущено)
Г. В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки.
2. Схемі О,О і О відповідає речення (розділові знаки пропущено).
Б. Пролітають над ними віки лихоліття і хмарки.
3. Тире треба ставити в реченні (розділові знаки пропущено).
В.Земля вода усе поснуло.
4.Слово або група слів, що називають особу, а іноді - неживий предмет, до якого звертається мовець,- називається:
А. Звертання
5. Визначте речення зі звертанням (розділові знаки пропущено).
В. Хай милі друзі вам щастить у дружбі вірній в праці мирній.
6. Вставними можуть бути всі слова та словосполучення в рядку.
Б. безусловно, по-моєму, між іншим;
7. Вставне слово у реченні вказує на джерело повідомлення
В. Там, кажуть, сонце спати лягає.
8. Двокрапку треба ставити у реченні (розділові знаки пропущено).
А. А життя було усюди і на землі і у воді і в повітрі.
9. Правильним для цього речення є обгрунтування пунктуації, запропоноване в рядку. По вулиц йду і, здається, уперше розплющив я очі на світ.
Б. Коми для виділення вставного слова.
10. Другорядні члени речення, які для підсилення їхньої смилової ролі виділяються в усному мовлення інтонацією й паузами, а на письмі - відповідними розділовими знаками, називаються
Г. відокремленими
11. У якому реченні вжито поширене звертання?
Б. Зоре моя вечірняя, зійди над горою...
Дома ми посипаємо, сіємо-віємо та викрикуєм свою колядницьку хвалу цій хаті і сімейству її; із покуття, з-під рушника весь час дивиться на нас на дошці мальована Пречиста Матір з Немовлям, дивиться уважно й доброзичливо: вона оцінює наші завзяті старання та нашу чемність, бо ж посипали ми тільки житом-пшеницею, а головне – від душі, повними жменями; той зичливий іконний погляд з-під рушника почуваємо й тоді, коли, відкричавшись та ждучи подарунків, ще якийсь час топчемося біля порога весело розбурханим після співу юрмиськом, а жінка з німбом довкруг голови по-материнськи озирає кожного з нас.
[ ]; [ ]: [ ], (бо), а (...); [тоді], (коли), а (...).
|___↑___↑ |↑↑
чому? чому? коли? коли?
ми підкреслити однією лінією;
посипаємо, сіємо-віємо та викрикуєм – двома лініями;
дивиться – двома лініями;
Пречиста Матір – однією лінією;
дивиться – двома лініями;
вона – однією лінією;
оцінює – двома лініями;
посипали – двома лініями;
ми – однією лінією;
почуваємо – двома лініями;
топчемося – двома лініями;
жінка – однією лінією;
озирає – двома лініями.
Уживаються тільки в однині:
- власні назви (Одеса, Донбас, Тарас Григорович Шевченко, Чумацький Шлях).
Зверніть увагу! Власні іменники в окремих випадках можуть мати і форми множини (сім’я Сосніних, справа Артамонових).
- іменники, що означають збірні поняття, сукупність однорідних осіб або предметів, що мисляться як одне ціле (професура, рідня, піхота, селянство, молодь, коріння, гілля);
- більшість іменників, що означають матеріал, речовину, хімічні елементи тощо (золото, сталь, молоко, чай, кисень, водень, вуглець, бензин, електрика).
Зверніть увагу! Деякі іменники цієї групи при означенні різних сортів даної речовини можуть вживатися і в множині (технічні масла, чаї першого сорту, мінеральні води).
- абстрактні назви, що означають якості, властивості, дії (сміливість, бадьорість, краса, висота, глибина, спокій, радість, патріотизм, біганина, нудьга).
Зверніть увагу! Деякі іменники цієї групи, набуваючи значення конкретності, можуть мати і форми множини (висоти науки, глибини моря, красоти природи).
Вживаються тільки у множині:
- власні назви (Карпати, Чернівці, Альпи);
- іменники, що означають предмети парної або симетричної будови (окуляри, ножиці, ворота, ковзани, сани);
- іменники, що означають масу, речовину (дріжджі, помиї, парфуми, вершки);
- назви періодів часу, подій, ігор (канікули, іменини, дебати, піжмурки, шахи);
- деякі іменники дієслівного походження (радощі, веселощі, гордощі).
Усі іменники, що вживаються тільки у множині, не мають ознак граматичного роду.
Збірні іменники
Серед іменників, що означають загальні назви, виділяються так звані збірні іменники, які означають сукупність однорідних предметів, що сприймаються як одне ціле (молодь, студентство, дітвора, гілля, бурячиння).
Збірні іменники, що означають сукупність тварин і неживих предметів, речей, відповідають на питання що?: вороння, ганчір’я. Збірні іменники характеризуються властивими їм граматичними особливостями. Вони виділяються серед інших іменників передусім своїми особливостями форм словозміни і словотворення.
Збірні іменники, означаючи сукупність предметів як єдине ціле, вживаються лише в однині. Означаючи предмети, які не піддаються лічбі, вони не можуть сполучатися з кількісними числівниками і не вживаються у множині.
Зверніть увагу! Не є збірними іменники: група, загін, рота, команда, ансамбль, народ, хор (хоч вони і означають певну сукупність). Вони означають предмети, які піддаються лічбі. Ці іменники можуть вживатися і в множині: дві групи, три загони, чотири роти, п’ять команд тощо.
Збірні іменники можуть сполучатися лише з неозначено-кількісним числівником багато і дробовими числівниками: багато дітвори, чотири п’ятих селянства.
Збірні іменники творяться за до суфіксів -ств(о), -цтв(-о), -инн(-я), -н(-я), -ин(-а), -ст(-а), -ур(-а), -ат, -ник, -як та ін.: птаство, козацтво, картоплиння, собачня, городина, агентура, терник, вишняк.