Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання (Дівчина замилувалася квітами і сказала, що вони чудові). У непрямій мові втрачається лексична, інтонаційна та стилістична своєрідність чужого мовлення.До непрямої мови належать як непрямі розповідні речення, так і непрямі питання й спонукання, але знак оклику чи знак питання в кінці таких речень не ставиться: («Батько спитав мене: «Хочеш поїхати зі мною до Києва?» — Батько спитав мене, чи хочу я поїхати із ним до Києва).Речення з непрямою мовою — це складне речення: при заміні прямої мови непрямою слова автора стають головним реченням, а пряма мова — підрядним (Пор.: Всякий, хто гляне, скаже, що Дніпро чудовий — Всякий, хто гляне, скаже: «Дніпро чудовий!»). Підрядне речення, що передає чуже мовлення, поєднується з головним за до підрядних сполучників і сполучних слів що, щоб, чи, наче, який, коли та ін. При цьому непряма мова завжди стоїть після слів автора. При перетворення прямої мови на непряму у ній змінюють особу займенників і дієслів відповідно до особи, від імені якої тепер передається чужа мова. Звертання, вигуки, а іноді й вставні слова, частки при заміні прямої мови непрямою пропускаються (Пор: «Тихіше їдьте, то встигнете», — порадила бабуня, коли подорожні вже сідали в машину (О. Гончар). — Коли подорожні вже сідали в машину, бабуня порадила їм, щоб вони тихіше їхали, і тоді встигнуть).Якщо непрямою мовою замінюється пряма мова, що складається з кількох речень, або діалог, то утворюється складне речення з багатьма підрядними частинами.Оскільки непряма мова більш нейтральна за емоційним забарвленням, ніж пряма, то вона частіше вживається в науковому, публіцистичному та офіційно-діловому стилях мовлення.
Чи можна уявити собі дерево, яке не має коріння? Я думаю, що будь-яка людина, яка коли-небудь вивчала природознавство, розуміє, що це неможливо. Чи можна в принципі порівнювати людину і дерево? Що ж, робити це досить непросто, якщо врахувати, що людина набагато складніша і різноманітніша, ніж звичайні дерева. Водночас між людиною і деревом таки є щось спільне. Саме з цієї причини, я думаю, що прислів’я, яка прирівнює коріння дерева до друзів людини, в цілому є досить мудрим.
Завдяки своєму корінню дерево живиться, забезпечує своє життя. Чим вище і старше стає дерево, тим глибше і ширше виростає в землі його коріння. Навряд чи у когось є надія на те, що викорчуване з корінням дерево буде продовжувати повноцінно жити. Незабаром воно просто загине. Щось подібне відбувається і з людиною. У міру дорослішання кожна дитина отримує все більше і більше друзів. Звичайно, далеко не з усіма з них належить спілкуватися протягом усього залишку життя, але, тим не менш, чим більше їх зберігається, тим людині краще. Друзі – це ті люди, яким твоя доля не байдужа. Варто розуміти, що більшість людей на цій планеті заклопотані собою, їх не цікавить те, що їх не стосується. А ось твоїх друзів насправді завжди стосуються твої справи. Якщо тебе ображають, якщо тебе хочуть обдурити, друзі завжди прийдуть на до адже нормальний друг розуміє, що через якийсь час з подібними неприємностями може зіткнутися і сам він. Він хоче розраховувати на те, що йому до а тому готовий допомагати першим. Якщо у людини багато друзів, швидше за все, ніколи їй не буде нудно і самотньо. Звичайно, навряд чи друзі зможуть замінити кохану людину, але і їх функція досить істотна. Хіба хтось може довго прогулюватися на самоті? Та й звичайний відпочинок набагато приємнішє проводити в компанії приємних людей.
Щиро шкода тих людей, які не мають друзів. Ні, навряд чи вони просто так помруть, як це відбувається з деревом, якого позбавили коріння, але все ж життя їх напевно скоротиться. Людині для щасливого і тривалого життя необхідна компанія друзів, щоб хоча б зрідка сміятися, розважатися, весело проводити час. Якщо цього взагалі ніколи немає, людина поступово закриється, стане сумнішою, з часом її жити стане просто нестерпним. Я рекомендую всім, хто бачить таку людини, зробити їй крок назустріч і стати їй другом .
Мудрі народні висловлювання практично завжди мають під собою підґрунтя. З розглянутим мною висловлюванням історія точно така ж. Дійсно, друзів, як і родичів, можна вважати настільки близькими для людини, як і коріння для дерева.
Прогулюючись по лісі, я відразу помічаю проліски. Повільно розправляючи свої зелені пагони, білі дзвіночки показуються нам у всій красі.
Я пам'ятаю, як побачив пролеску. Сніг уже зійшов. Розцвітаючи біля дерева, з'явився пролісок блакитний. Ці блакитні або сині квіточки так само не лякають весняні морози.
Проходячи трохи далі, я бачу эрантис. Ці сонячно-золотисті квіти додадуть настрою смутному весняному саду.
А ось і примула. Цвітуть вони ранньою весною рясно і тривало, у деяких видів можливе повторне осіннє цвітіння. Йдучи з лісу, я зібрав цілий букет весняних квітів.