Великою проблемою в нашій країні і в усьому світі є ставлення до природи. Люди вже не помічають навколо себе прекрасної природи, вони вирубують ліси, осушують болота, вбивають звірів, будують заводи і забруднюють природу. У багатьох країнах створено організації захисту природи, але це дуже мало, адже люди продовжують жорстоко знищувати природу, не усвідомлюючи того, що роблять. Природа — це наше життя.
Не буде природи — не буде нас. Винищуючи ліси, будуючи заводи на цих територіях, люди думають лише про гроші та вигоду, а ні в жодному разі про природу, про красу, про звірів і навіть про своє нормальне майбутнє життя. Я вважаю, що це ненормально, це жахливо, люди знищують природу, знищуючи себе. І ніхто не усвідомлює, що ми — частина природи. 1 якщо таке ставлення до природи не зміниться, жахлива неминуча катастрофа чекає на нашу Землю, і в ній будуть винні саме люди. Можливо, з часом люди зрозуміють, що вони роблять, але вже буде пізно, і ніхто не поверне нам чистого повітря, звірів, ліси, нашу рідну дорогу природу.
Немає такої людини, яка б не любила свій край, і свою Батьківщину. Без Батьківщини немає народу, немає нас. Усі ми любимо, і будемо одвічно памятати нашу домівку, край де ми проводили щасливі роки нашої молодості, а можливо і проведемо там все життя. Всюди добре але вдома найкраще і кожен це усвідомлює.
Ми всі будемо робити так, щоб всі щасливі моменти залишились у нашому житті лише на яскравому фоні. І це стосується не лише щасливих спогадів про минулі роки, це стосується і щасливих спогадів про наші почуття до певної особи, а точніше про наше вірне і перше справжнє кохання.
Немає солодшої миті, ніж перше кохання, і всі це пройшли. Пройшли той момент коли вам обом не хотілось покидати один одного , і це мабуть були найкращі моменти у нашому житті. Але яке кохання без вірності ідовіри. Для того щоб кохання було справжнім, воно повинне бути засноване на довірі, і підтримці, адже ніхто так не підтримає і не до як кохана тобі людина. Для чого пробувати мимобіжні почуття, коли можна знайти справжні і насолоджуватись ними вічно і безкінечно.
Як би нам не хотілось, але ми повинні памятати ті місця які нас виростили, і тих людей які зуміли принести у наше життя посмішку, адже немає людини яка б прожила своє життя яка ні разу не відчула смак кохання і ностальгії.