- привіт! що читаєш?
- привіт! та ось «кобзаря» придбав на вихідних. не можу відірватися!
- мені теж шевченкові вірші подобаються. у них є щось особливе, якась душевність та мелодійність.
- так, вірші чудові. шевченко – справжній талант. я ось міркую, як нам пощастило, що його помітили, викупили з кріпацтва, так, що він мав змогу опублікувати свої твори!
- так! хоча, якщо я не помиляюся, спочатку його помітили як художника, через хист до малювання викупили та у навчанні.
- так і було! ось так таланти врятували людину від тяжкої кріпацької долі.
- це правда. проте сам шевченко все життя вболівав за кріпаків, ніколи не став байдужим. уся його творчість – це ніби заклик звернути увагу на тяготи та нещастя людей, яких нікому було захистити. йому боляче було бачити такі людські страждання в рідному краї, на рідній землі.
- та й у нього самого доля непроста була. мабуть, коли людина на власній шкурі відчула, що це таке – неволя, бідність, безправ’я, вона не може бути байдужою.
- поезія була його способом виразити свої думки, почуття, ставлення. це те, чим шевченко міг зарадити – змусити своїх читачів відчувати. тобі ось який вірш найбільше подобається?
- ой, та я й не знаю, багато їх! «лілея», «сон», «» та інші. а ти бачив картини шевченка? як тобі?
- бачив деякі, і картини, і малюнки. вони дуже майстерно виконані, такі гармонійні. він і портрети малював, і пейзажі.
- так, дійсно талановита людина талановита в усьому! це викликає захоплення!
- згоден!
Велика Вітчизняна війна… Страшна війна ХХ століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині в Україні. Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожний клаптик рідної землі до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. Для України ціна тієї перемоги жахлива – мільйони людських життів, зруйнована економіка. Кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з тих, хто залишився у живих, був поранений. Гоїлися рани, зростали повоєнні покоління… 65 років тому земля нашої нині незалежної держави була звільнена від завойовників. Все менше залишається учасників, ветеранів війни. Честь їм і шана живим! Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам’ять про героїв!
Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.
Друга світова війна стала найбільш кривавою в історії людства. Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також усіх жертв.
День пам’яті та примирення та День перемоги символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Вона скінчилася і найважливішим її підсумком має бути не перемога, а мир.
Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939–1945 років. Найтяжчі – демографічні, які оцінюють у 8–10 мільйонів осіб.
Трагедія Українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння намагалася продемонструвати на наших землях прихильність до українства. Однак єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух – передовсім, Українська повстанська армія.
У Другій світовій війні Україні випала героїчна і разом з тим трагічна роль. Єднання суспільства навколо усвідомлення цієї істини й надалі сприятиме ефективному протистоянню зовнішнім викликам та загрозам.
Сьогодні Україна, як і у роки Другої світової війни є епіцентром протистояння агресору. Україна є важливим чинником європейської безпеки у протистоянні російській агресії