Объяснение:
Руки, как известно, начинаются с плеч. Так вот, плечи не должны быть зажаты или подняты. Распространенная ошибка, которую проще заметить со стороны, – когда плечи прыгают при беге, то есть колеблются вверх-вниз со значительной амплитудой.
В локтях руки должны быть согнуты под прямым углом или чуть больше (проще говоря, угол получается острый или прямой, но ни в коем случае не тупой). Локти не нужно прижимать к туловищу или, наоборот, слишком отставлять их от корпуса. В идеале отрезок «плечо — предплечье – локоть» должен быть параллелен корпусу и двигаться только в направлении вперед-назад. Возможно также, что руки будут двигаться и в направлении влево-вправо, как бы закрывая область грудной клетки. Если такое движение незначительно, то это допустимо; при этом движения рук не должны препятствовать тому, чтобы достаточно воздуха попадало в легкие. Кисти могут быть сложены в кулак, но не крепко, а довольно расслабленно.
Конечно, движения рук должны быть синхронизированы с движениями ног: если вперед продвигается правая нога, то вместе с ней чуть вперед двигается левая (то есть разноименная) рука, а правая (одноименная) рука отводится локтем чуть назад, и наоборот. Не нужно допускать, чтобы руки работали параллельно с ногами (правая рука идет вперед вместе с правой ногой) или безвольно висели вдоль туловища. Переложив на руки часть работы, можно значительно сэкономить усилия, прикладываемые всем организмом для бега. Небольшой совет для бегунов на средние и длинные дистанции: если чувствуется, что руки немного затекают от постоянного неестественного положения, можно полностью выпрямить их вниз и встряхнуть ими, снизив напряжение в мышцах.
Таз
Некоторые бегуны как бы немного приседают, бегут как будто в сидячем положении. Такого быть, конечно, не должно, корпус следует выпрямить.
Ноги
Техника бега несколько отличается у спринтеров и всех остальных (бегунов на средние и длинные дистанции, начинающих). В беге на короткие дистанции требуется высокое поднимание бедра, крайне активная работа рук и бег только на передней части стопы (максимально эффективный, но и наиболее энергозатратный). В беге на средние и длинные дистанции важно уметь экономить энергию и не расходовать лишние (и, тем более, нелишние) силы – с особой техники бега.
Для бегуна на короткие дистанции важно делать быстрые и мощные шаги, что достигается за счет большего подъема бедра и, естественно, колена во время бега. Такой бег – более интенсивный, требует больших затрат энергии и более развитой мускулатуры ног, однако его продолжительность совсем не велика: менее или около минуты. Для бегунов-неспринтеров такая техника бега может быть интересна тем, что её можно применять при финишном спурте: используя данную технику, можно достичь максимально возможной скорости. Так поступают многие бегуны, которые чувствуют, что ближе к концу дистанции осталось еще достаточно сил, чтобы прибавить и/или обогнать соперника, который бежит рядом. Тем не менее, нужно помнить, что на первых порах таким бегом не стоит злоупотреблять, поскольку он несет повышенную нагрузку на и так уже вымотанный дистанцией организм.
Подробнее стоит рассмотреть темповой бег: не с такой высокой скоростью, но с меньшим расходом энергии. Колени здесь, конечно, тоже необходимо поднимать (не стоит допускать такой техники, когда ноги как бы плетутся где-то внизу или сзади корпуса), однако не на такую высоту, как при беге спринтерском (там бедро в идеале должно быть параллельно земле).
Не нужно резко и мощно опускать колени, «вбивать» или «втыкать» ноги в поверхность дорожки: чрезмерная нагрузка чревата травмами коленного сустава, какой бы суперамортизирующей ни была беговая обувь.
Не нужно полностью выпрямлять колени, это касается любой фазы бега; нужно немного согнуть колени, как бы слегка пружиня.
Что касается распространенного вопроса, как бежать – с пятки, с середины стопы или на носках, здесь все зависит от того, каким уровнем подготовки обладает бегун, плюс нужно акцентировать внимание на индивидуальных особенностях спортсмена.
ответ:Волейбол - командний вид спорту, суть гри полягає в змаганні двох команд на спеціальній волейбольному майданчику, яка розділена сіткою. Завдання гравців - направити м'яч в сторону противника так, щоб він торкнувся підлоги на стороні суперника. Запорука успішної гри - правильна подача. Як відзначають тренери, техніка подачі м'яча в волейболі - половина перемоги. Особливо це стосується гравців початківців. У чоловічому волейболі техніку передачі та подачі м'яча відносять до вирішального елементу гри.
виконання подачі
Дана типологія має на увазі два варіанти подачі: плануюча і силова в стрибку. Перед виконанням будь-якої з подач гравець повинен дотримуватись наступних правил: Найважливіше - повна концентрація на подачі. Для цього потрібно в повному спокої встати на місце подачі і проаналізувати, як і куди кидати м'яч. Спортсмен повинен зайняти високу стійку. Політ м'яча залежить від положення корпусу і передньої ноги. Відлік часу на подачу починається після свистка судді. Спортсмену дається на виконання елемента рівно вісім секунд. Зазвичай волейболісти вдаряють по м'ячу на четвертій секунді. Перед цим слід кілька разів вдарити м'яч об підлогу, зробити глибокий подих і визначитися, в який бік полетить м'яч. Професійні волейболісти відзначають, що грамотна подача може вирішити результат будь-якого змагання, навіть самого важкого і захоплюючого. подача в стрибку
Плануюча подача
Порядок виконання починається з підкидання м'яча в повітря і замаху вгору. Далі план дій такий: М'яч підкидається кожен раз в один і той же місце. Висота повинна бути невеликою. М'яч підкидається вперед у напрямку удару, він повинен летіти рівно і не обертатися. Слідом зробіть удар по м'ячу. Рух руки під час удару має бути природним, зробіть невеликий крок вперед однією ногою, щоб скорегувати позицію по відношенню до м'яча і прикласти силу до удару. Ударяти по м'ячу слід підставою долоні, удар повинен бути коротким і уривчастим. Бити слід робити тільки по центру м'яча, потрібен безперервний зоровий контроль. Якщо подача зроблена у відповідності з усіма правилами, м'яч повинен полетіти в бік суперника без обертання і, найголовніше, непередбачувана для противника. Така техніка подачі м'яча в волейболі досить популярна.
Які бувають помилки? В першу чергу, це поганий зоровий контроль за м'ячем, удар не по центру, а збоку. Також важливо стежити за тим, щоб положення кисті було таким, щоб м'яч не почав обертатися.
Силова подача в стрибку
Професійні волейболісти відзначають, що подача - це чи не єдиний елемент гри, відповідальність за який лежить цілком і повністю на гравця. Грамотна силова подача - потужна зброя сучасного волейболу. Техніка силового удару в стрибку на кшталт нападаючому удару. Порядок виконання подачі наступний: Спортсмен повинен зайняти позицію орієнтовно в трьох метрах від задньої лінії майданчика і підготуватися. Далі слід перенести вагу тіла вперед. Після чого потрібно зробити крок лівою ногою вперед і в той же час підкинути м'яч на кілька метрів вгору і вперед. Далі слід зробити крок правою ногою, але вже широкий і швидкий, який нагадує крок при нападаючому ударі. Руки знаходяться в розслабленому стані. Закінчується кидок коротким кроком лівою ногою, стопа повинна бути спрямована всередину для того, що почати кидок з розвороту корпусу і широкого маху вгору відразу двома руками. Приготуйтеся до удару, прогинаючи корпус. Відведіть праву руку за спину і нанесіть удар по м'ячу у вищій точці. Важливо надати м'ячу верхнє або бічне обертання. Найчастіші помилки, що здійснюються при подачі, такі: виконання удару на різній висоті підкидання, відсутність зорового контролю. Удар повинен бути коротким, тривалий супровід пензлем загрожує поганий подачею, відмінність між линів забігу і траєкторією польоту м'яча. верхня подача В деяких джерелах виділяють ще таку техніку подачі м'яча в волейболі, як націлену подачу, в якій ставка робиться на «слабкого» гравця команди або того, хто вийшов на заміну, а також на незручну зону або будь-які інші слабкі сторони противника. Щодо сітки бувають прямі і бічні подачі. Техніка прямої подачі м'яча в волейболі здійснюється, коли подає опинилася на сітці, спортсмен відразу бачить супротивника і не втрачає зорового контролю за м'ячем. Також прямий удар дозволяє відразу повернутися в свою зону після подачі. Бічна подача здійснюється, коли волейболіст стоїть під кутом до сітки. Таке розташування дозволяє здійснювати в повному обсязі види ударів. Деякі фахівці виділяють досить рідкісний тип подачі, яка здійснюється, коли подає стоїть спиною до суперника і завдає удар як би через себе. Однак такий удар використовується вкрай рідко тільки тому, що відсутня зоровий контакт і з м'ячем, і з суперником.
Типологія подачі по положенню м'яча, гравця і точки удару
Объяснение:
