Підсумкова контрольна робота
з історії України за II семестр
Учня/учениці 7 класу
Ужгородської гімназії №16
І рівень (0, )
1. Які міста були центрами торгівлі ?
а) Мукачево і Кам’янець б)Київ і Львів в) Кам’янець і Хотин г) Львів і Хелм
2. У якому роціВолинське князівство припинило своє існування ?
а) у 1372 р. б) у 1385 р в) у 1452 р. г) у 1203 р.
3. Села об’єднувалися у :
а) дими б) волості в) цехи г) райони
4.Один із найбагатших і найвпливовіших представників князівської родини Мономаховичів, якому належала третина Волині:
а) Юрій Котермак б) Кирило Туровський в) Спиридон г) Костянтин Острозький
5. Засновником Кримського улусу був :
а) Ахмат б) Емінек в) Гаджі Гірей г) Кафа
6.Найбільший у українському суспільстві:
а) магнати б)міщани в) селяни г) шляхта
ІІ рівень ( )
7. Дайте визначення термінів:
Кревська унія -це
Шляхта — це
8. Виключіть зайве у логічному рядку:
А)Битва на Синіх Водах, битва під Вількомиром, битва на р. Ворскла, Грюнвальдська битва.
Б)Вітовт, Міндовг, Ольгерд, Ягайло
9.Хто і що це ?
ІІІ рівень (1, )
10. Установіть відповідність між історичними діячами та фактами
їхньої біографій.
1) Він народився в сім’ї вигнаного з Криму представника місцевої верхівки, що знайшов притулок у Литві. Нащадок Чингісхана А) Іван ІІІ
2) Після закінчення Краківського університету, продовжив навчання в Болонському університеті, а у 1481 році був ораний ректором. Б) Федір Коріатович
3) Великий князь почав титулуватися «государем і великим князем усієї Русі» В) Юрій Котермак
4) Помітний слід в історії Закарпаття залишив останній подільський князь , котрий у 1394 р., зазнав поразки від Вітовта, пересилився із соратниками в Закарпаття. Г) Гаджі Гірей
1- 2- 3- 4- 11.
11.Встановіть хронологію:
А)Грюнвальська битва
Б)Битва на р. Сині води
В)Ліквідація Київського князівства
Г)Васальна залежність Кримського ханства від Османської імперії
Д)Приєднання Галичини до Польського королівства
IV рівень ( )
12. Доведіть, що не зважаючи на несприятливі умови, українська культура розвивалась. до ть потрібно до 10 годин
Становление российской государственности после распада СССР протекало в сложных условиях. Экономический кризис порождал массу недовольных граждан, готовых поддержать популистские лозунги противников курса рыночных реформ. В 1991–1993 гг. в оппозиции президенту и правительству находились организации коммунистического толка (Социалистическая партия трудящихся, Союз коммунистов, Коммунистическая партия Российской Федерации и пр.), Либерально-демократическая и Аграрная партии России. Оппозиция имела большинство в представительных органах власти – на Съезде народных депутатов, в Верховном Совете. На VII Съезде народных депутатов России в декабре 1992 г. конфликт приобрел открытый характер; обе стороны были вынуждены прибегнуть к посредничеству Конституционного суда и подписать соглашение Ю стабилизации конституционного строя Российской Федерации». Однако достигнутое соглашение носило временный характер. Уже весной 1993 г. отношения между законодательной и исполнительной ветвями власти обострились вновь. Оппозиция по-прежнему блокировала принятие вносимых правительством законов и пыталась отстранить от власти Б.Н. Ельцина путем голосования на IX Съезде народных депутатов в марте 1993 г. Проведенный в апреле всероссийский референдум, поддержавший проводимый правительством курс рыночных реформ, тем не менее не смог положить конец противостоянию.
21 сентября 1993 г. была открыта новая страница современной политической истории России. В этот день Б.Н. Ельцин подписал Указ № 1400 «О поэтапной конституционной реформе в Российской Федерации», в соответствии с которым приостанавливалась деятельность Съезда народных депутатов и Верховного Совета, а также объявлялось о проведении выборов в новый двухпалатный парламент – Федеральное собрание.
В ответ на этот указ созванный X Съезд народных депутатов России проголосовал за снятие Б.Н. Ельцина с поста президента и назначение на эту должность А.В. Руцкого, который сформировал параллельное правительство. Попытки Конституционного суда не допустить двоевластия в стране не увенчались успехом. С начала октября оппозиционные силы приступили к боевым действиям – 3 октября ими была захвачена московская мэрия, группа боевиков отправилась на штурм телецентра в Останкино. В ночь с 3 на 4 октября в Москве было объявлено чрезвычайное положение, правительство ввело в столицу части Российской армии. 4 октября вооруженное выступление оппозиции было подавлено, а ее лидеры (А.В. Руцкой, Р.И. Хасбулатов, А.А. Макашов и др.) арестованы. В ходе столкновений в Москве погибло около 150 человек.